– Як події в державі вплинули на вашу творчість?
– Звісно, тональність наших концертів стала іншою. Після минулорічних трагічних подій на Майдані у наших виступах з’явилася нова центральна пісня – «Гей, плине кача». Хоча в нашому репертуарі ця композиція вже давно: увійшла ще до альбому 2006 року «Антологія. Том 2». Реквіємом за героями «Небесної сотні» її зробив народ. Це пісня-пам`ять, яку ми зараз не можемо не виконувати. Люди чекають на неї. Ба більше – вимагають, щоб ми виконали її.
– А як вони реагують на цю пісню?
– У якому місті ми не виступали б – від Ужгорода до Харкова, від Чернігова до Дніпропетровська, скрізь реакція людей у залі одна і та ж: на перших же нотах «Качі» вони мовчки підводяться зі своїх місць і слухають пісню стоячи. Багато хто плаче… Та й нам самим годі стримати сліз – клубок у горлі не дає заспівати «Плине кача» так, як це мало б бути… Я солюю у цій пісні, і ще жодного разу мені не вдалося абстрагуватися. Закриваю очі, а перед очима одна і та ж картина – труни, що «пливуть» по людському морі… Коли закінчується «Плине кача», люди у залі зазвичай не аплодують, а кажуть: «Герої не вмирають!» або ж «Слава Україні! Героям слава!».
– У січні ви побували у Канаді. Там на ваших виступах була лише діаспора, чи концерти були цікаві й канадцям?
– Це були наші другі гастролі у Канаді за останній рік. У червні минулого року ми дали концерти в Торонто, Монреалі та Оттаві. А в січні цього року повезли за океан Різдвяну програму. Спершу виступили у Торонто – там відбувся наш спільний концерт разом із нашим земляком, співаком Павлом Табаковим. А згодом «Терція» вперше поїхала на Захід Канади – ми виступили у Вінніпезі та Едмонтоні. У всіх містах на наші концерти приходили здебільшого представники української діаспори. Хоча, гадаю, хтось із них і приводив за компанію своїх канадських друзів чи сусідів.
У наші попередні гастролі в Канаді ми, як і більшість із наших українських колег по сцені, виступали переважно у залах, які належать українській громаді – у так званих Українських домах. А цьогорічні концерти вперше відбувалися у великих, поважних концертних залах – на дві-три тисячі місць. Там дають свої концерти канадські «зірки», а тепер у них виступив і гурт з України. На Захід Канади українські артисти приїжджають вкрай рідко. Тому наші виступи стали для тамтешніх українців великим подарунком – вони дуже гаряче нас зустрічали, плакали від щастя, наче діти. На один з концертів прийшла 90-річна бабця, яка народилася уже там, у Канаді! Саме на Заході Канади найдавніше почала формуватися українська діаспора. І коли у 1940-их Східна Канада лише почала приймати перших українців, то на Західній наші люди уже були в сенаті.
– З чого саме складається нова концертна програма?
– 7 березня привеземо у Рівне розмаїту програму. Виконуватимемо пісні, які любимо ми, і пісні, які постійно вимагає від нас публіка: «Старенький трамвай», «Берег ріки», «Шізгара», «Нам не зашкодить чарка вина», «Сад ангельських пісень»… Будуть пісні Володимира Івасюка, а також твори на слова Тараса Шевченка, Василя Симоненка. Крім того, чимало – нашої власної, авторської, музики. Обіцяю, протягом двогодинного концерту не розчаруємо рівнян. Разом і посумуємо, і повеселимося.
