Команда «Ot Vinta» цьогорічне літо може сміливо обмалювати червоним кольором у календарі — рівняни прорвалися на велику європейську сцену. Протягом двох місяців вони побували на студентському фестивалі в Німеччині та великих рок-проектах у Словаччині та Голландії. Вражень набралися сповна, якими лідер команди Юрій Журавель з радістю й поділився.
— Спершу про Голландію. Ніколи не думав, що можна так непомітно перетинати кордон — звичайна табличка з написом «Нідерланди» і все. Фестиваль «Zwarte Cross» відбувається в невеликому містечку Ліхтенвуд. Тут збирається близько 100 тисяч людей, а тому все місто живе фестивалем. Уся Голландія така гарненька й чепурненька, а цей фестиваль для голландців — «повний відрив»: через дощ усюди багнюка, люди ходять у гумових і дерев’яних чоботах а-ля Нільс із казки. Але відвідувачі задоволені від того, що тут немає звичної для них чистоти й порядку. Сцена, звісно, дуже великих розмірів. За день до нас виступали «Status Quo», на жаль, ми їх не чули. Самі ж потрапили на третій, просто божевільний день. Центральною трасою фестивального містечка почали їздити дивні автомобілі — трейлери з двома кабінами спереду та ззаду, машини у вигляді драконів, ванн, дитячих колясок із напівголими водіями у шлемах всередині. Було навіть таке собі «Маски-шоу» — за автомобілем у вигляді моторного човна їхав голий «спортсмен» на водних лижах. Особисто бачив такий агрегат — екскаватор, до ковша якого прироблено чотири мотоцикли. І цей ківш опускається перед глядачами, а мотоцикли починають колесами викидати усю багнюку на людей. Усі шоковані, але при цьому щасливі й задоволені. Що мені сподобалось — там багато різновікової публіки. Якщо у нас традиційно рок-фестивалі лише для молодих, то в Голландії можна побачити і 60річного дідуся. І всі їздять на дешевих і значно гірших за «Україну» велосипедах! Думаю, нашій країні не вистачає такого гарного й доброго «відриву». Особливість європейських фестивалів — позитивна й дружня атмосфера. Ніякої агресії! Ми познайомились з рокабільною бандою з Бельгії «Rumba Kings», листуємось із ними в Інтернеті, уже зараз вони пропонують допомогти організувати невеликий тур Великобританією та Бельгією. Фестивалі тим і цікаві, що на них постійно знаходиш нових знайомих, після чого розумієш, що можна й без божевільної «розкрутки» на радіо мати купу концертів. Раніше їздили на величезний проект «Hodokvas» у Словаччині. Щоправда, він і менший за «Zwarte Cross», та й Словаччина — країна із залишками «совка», але все одно фестиваль був потужним. У списку фесту ми стояли перед гуртом «Korn», всі казали — «круто!». А насправді ми грали на різних сценах. «Ot Vinta» завершував грати, «Korn» вже починав на великій сцені, але я бачив, що майже ніхто туди не йшов. Публіка взагалі скандувала нашу назву — виявляється, і там нас знають. Після того, що я побачив в Європі, мені смішно, коли кажуть, ніби «Таврійські ігри» — центр європейської культури. Всьому українському шоу-бізнесу зараз варто рухатись трохи в іншому напрямку. В Україні створюється відчуття, що вся музика — це Світлана Лобода, «Шанс» і тому подібне, а іншого нічого немає. Потрапляєш у Європу і бачиш — рок-рух живе й розвивається, збирає десятки тисяч людей різного віку. І там не потрібно намагатися бути «попсовішим», щоб заробляти на музиці гроші.
