За тиждень у Рівному розпочнеться найбільший міський традиційний мистецький проект — VІІ Міжнародний молодіжний фестиваль традиційної народної культури «Древлянські джерела». Відбувається він раз на два роки, проте завдяки дружнім зв’язкам із луцьким проектом «Поліське літо з фольклором» рівенські шанувальники етнокультури мають можливість щороку на День Незалежності бачити й чути українських та закордонних співаків і танцюристів. До організації рівенського фестивалю щороку долучаються міські та обласні управління культури, Міністерство культури, багато спонсорів, але при цьому бюджет проекту завжди бажав кращого. Директор і автор ідеї фестивалю, керівник етнокультурного центру Палацу дітей та молоді Віктор Ковальчук хоч і нарікає на постійну нестачу грошей, але впевнений, що без державного сприяння фестивалю взагалі б не існувало.
— «Древлянські джерела» — для Рівного подія, я вважаю, дуже значна. Фестиваль входить у четвірку проектів, котрі представляють Україну в міжнародній організації ЮНЕСКО й занесені до календарів CIOFF. За дев’ять років тут побувало понад сім тисяч учасників з майже 250 колективів. Для Рівного він вже став візитівкою. — Чому цього року багато колективів з Рівенщини, але всього лише один представляє іншу область — Івано-Франківську? — Цього року ми зіткнулися із обмеженими можливостями насамперед нашого міста. І не лише у питаннях фінансів. Основним спонсором фестивалю є міська влада, вона дає майже 80 відсотків бюджету. І хоча це мінімальні гроші, які потрібні для організації фестивалю європейського рівня, я розумію можливості нашого міста, а тому дуже вдячний і за те, що ми маємо. Основна проблема, з якою ми стикаємося — це житло. Нам немає де селити наших гостей. Готель «Мир» на ремонті, «Турист» після євроремонту став дорогим, не для нашого бюджету, в «Україні» більше одного колективу ми поселити не можемо. У рівенських гуртожитках я теж людей не залишу — якщо кімнати там ще більш-менш, то туалети й душові кімнати просто не відповідають міжнародному рівню фестивалю. Доводиться закордонних гостей розселяти по маленьких приватних готелях — в «Софії», в кемпінгах. Коли ми приїжджаємо на фестивалі в Європу, ми маємо можливість жити у нормальних готелях за ціною від десяти доларів. На жаль, у нас цього немає. Ми кожного разу намагаємося трохи змінювати формат, адже в цьому теж є деяка привабливість. Зокрема, «родзинкою» «Джерел 2007» буде те, що сам фестиваль найбільше відповідатиме своїй назві — «джерела». Цього разу запрошуємо 13 справді автентичних колективів з поліських сіл Зарічненського, Сарненського, Дубровицького, Рокитнівського, Сарненського, Володимирецького, Костопільського, Радивилівського, Здолбунівського та Рівенського районів. Тобто тих бабусь, які доносять справжню, а не «шароварну» співочу культуру нашого народу. Поки ті джерела ще б’ють, треба їх показувати людям, адже навіть у нас шанувальники народного мистецтва автентичний спів чують не часто — у нас значно більше молодіжних фольклорних проектів. Тому ми цього року акцентуємо увагу на автентиці. Тим паче, що проблем із поселенням цих колективів немає — бабусі не залишають на ніч свої господарства і повертаються додому. — «Древлянські джерела» завжди були цікаві своїми екзотичними гістьми. Хто із закордонних колективів буде цього разу? — Цього разу ми запросили шість колективів з-за кордону. Це ансамблі «Трува фольклор резерв асоціація» (Туреччина), «Ерквані» (Грузія), фольклорний колектив Школи народного мистецтва (Кубань, Росія), «Ітсасі еускал культур талдеа» (Іспанія), «Рамтаутуріс» (Литва) та «Ранок» (Польща). Усі вони доволі цікаві й неординарні. — Завдяки міжнародним контактам ви маєте можливість запрошувати суперекзотичних африканців або азіатів. Чому вже вдруге на фестивалі їх немає? — Останнім часом до колективів з так званого «третього світу» організатори мистецьких проектів ставляться дуже обережно. Надзвичайно поширеною стає «фольклорна міграція» — мешканці з країн Африки чи Азії приїжджають до Європи, де просто зникають, шукаючи собі щастя в розвинутих країнах. Минулого року подібні проблеми мали організатори луцького «Поліського літа з фольклором», котрі запросили гурт з Кот д’Івуару. Африканці зникли, а директора фестивалю до цих пір «тягає» Служба безпеки. Тому організатори різних фольклорних фестивалів у Європі офіційно домовились запрошувати до себе лише перевірені колективи.
