Рівнянка Юлія Масовець шість років домагалася в судах визнання за її родиною права на житло, в якому мешкає понад 20 років. Отримавши постанову Верховного суду України на свою користь, пані Юлія нарешті займається оформленням права власності. Каже, що й досі не віриться, що це нарешті сталося.
Будівлю на вул. Білій, 129 у Рівному спорудили у 1958 році. Половину займала контора «Облплемселекцентру», на іншій половині мешкали її працівники. На це житло тоді завели будинкову книгу, в якій збереглися всі записи про колишніх і теперішніх мешканців. З часом цим людям дали нове житло на вулиці Волинської Дивізії, а родина Масовців, яка заселилася у 1986 році, тут і залишилася. Одне по одному народилося трійко дітей, і батьки поступово зайняли три кімнати. Батько Юлії, отримавши дозвіл на приватизацію житла, з «Облплемселекцентру» з часом звільнився й продав акції підприємства. Але так сталося, що документи на приватизацію житла та земельної ділянки одразу не оформив. Через це у родини пізніше й виникли проблеми. Чоловік поїхав працювати до Москви, де за нез’ясованих обставин отримав тяжкі травми голови.
— Оперували батька вже тут, в Україні, — розповіла пані Юлія. — Шансів на життя йому давали небагато. Та він вижив і поступово, років за два, до нього повернулася пам’ять. Але то була вже інша людина, зовсім не той тато, який поїхав на заробітки. Після травми батько став дуже дратівливий, агресивний, пиячив і бився. За таких обставин годі було й говорити з ним про документи на житло. Нам вдалося спровадити його в село, до його матері, яка знаходить з ним спільну мову. А тут, у Рівному, залишилися проблеми.
У 2012 році в Юлії народився син, і вона звернулася до керівництва «Облплемселекцентру» за довідкою про склад сім’ї, щоб оформити допомогу на дитину. Від керівництва підприємства вона й дізналася, що контору разом з їхньою житловою частиною будинку продано іншому власнику. У міському БТІ повідомили, що власник і справді змінився, а статус їхньої частини будівлі не визначено.
— Я звернулася до адвоката, й ми подали позов до суду на розірвання договору купівлі-продажу нашого будинку, — продовжує пані Юлія. — Поки тривав суд, статус нашої частини будівлі вже став визначений: новий власник зареєстрував тут свою фірму і присвоїв будівлі дві адреси з номерами «а» і «б» так, що одна наша кімната «відійшла» до другої будівлі. Я з’ясувала, що її продали як адмінприміщення, адже в міському БТІ не було документів на цей будинок. Мені підказали звернутися в обласне БТІ, і там справді виявилися усі необхідні папери, за якими наша частина таки числиться як житло.
Юлія Масовець виграла справу в міському суді, та втішатися було рано. Новий власник його оскаржив, справу розглядали знову, і знову були апеляція, касація і в серпні цього року — постанова Верховного суду про скасування договорів купівлі-продажу на будівлю. Насправді тій фірмі потрібна була не стільки стара будівля, скільки чимала земельна ділянка, за якою фірма неодноразово зверталася до міськради як власник розташованої на ній нерухомості. І щоразу Юлія Масовець ходила на сесію й застерігала не приймати рішення, оскільки питання власника нерухомості спірне, бо справа в суді. «Якщо їм виділять землю, нашу хату таки винесуть на залізничні рейки, і толі я вже нічого не доведу», — казала вона. На щастя, не винесли. Тепер Масовцям важливо оформити також право власності на землю під хатою.
— Тут живемо я з дитиною, моя мама та молодший брат, який зараз на заробітках і допомагає мені матеріально. Ми довгий час не робили ремонт, бо не знали, чи не викинуть нас звідси. А тепер, нарешті, можемо починати ремонт! — радіє пані Юлія.
Світлана Федас.
