За Україну без мешканців!

1206 0

Ми у соцмережах:

За Україну без мешканців!

Існує два основних варіанти політичних закликів. Перший — передвиборчі заклики, які є здебільшого одноразовими, бо ж головне — щоб проголосували! Другий — гасла стратегічні, які спрямовують чи прагнуть спрямувати суспільство у певному напрямку. Якби мене запитали, яким має бути наше стратегічне гасло, я б відповів: Україна — без мешканців!

Швондер Існує два основних варіанти політичних закликів. Перший — передвиборчі заклики, які є здебільшого одноразовими, бо ж головне — щоб проголосували! Другий — гасла стратегічні, які спрямовують чи прагнуть спрямувати суспільство у певному напрямку. Якби мене запитали, яким має бути наше стратегічне гасло, я б відповів: Україна — без мешканців! На цю зовні просту думку мене наштовхнули оповідання Михайла Зощенка, які я днями перечитав. У цих оповіданнях йдеться про життя в СРСР після революції 1917 року та громадянської війни. Герої оповідань — "жильци", а по-нашому "мешканці". Саме так почали називати тоді людей, яким влада "надавала житлову площу", відібрану у "буржуїв". Людей заселяли у будинки та квартири максимально щільно — там, де жила одна родина, поселялося десять, а то й більше. На відміну від капіталістичних часів, "мешканці" не купували це житло і не винаймали його. Вони туди просто "заселялися" згідно з розпорядженням начальства. Так тривало понад сімдесят років. У новозбудовані квартири людей теж "заселяли", надаючи квартири безплатно. Квартиру не можна було купити, її слід було "отримати" згідно з чергою та певними нормами, за якими, наприклад, подружжя без дітей не мало права отримати більш ніж одну кімнату. Запитаєте, до чого я про це розповідаю? А до того, що людина може бути або господарем на своїй землі чи у своїй оселі, яку чи то купила, чи то взяла в оренду за гроші, або "мешканцем", якому все це дісталося задурно. Яка різниця? А ви підіть і подивіться на будинки, де квартири колись дали "мешканцям", і порівняйте їх із будинками, які збудували у нові часи і квартири в яких люди купили за гроші. Згоден, можна і не ходити, бо результат відомий заздалегідь. Про те, що куплено за свої гроші, люди дбають інакше, ніж про те, що дісталося задурно, нехай воно тепер і "приватизоване". Приватизовану квартиру можна продати, можна зробити в ній найкращий ремонт. Але сам будинок все одно не твій. Бо поруч живе той, хто не платить за житло, хто смітить на сходах і у дворі, забиває каналізацію і так далі. І нема на це ради. Якщо у будинках, де люди купили житло за гроші, легко домовитись про те, як зробити дім чистим і затишним, то там, де квартири "приватизовані", це практично неможливо. Залишається сподіватися на начальника ЖЕКу, який не все вкраде, а щось таки і зробить. Стіни пофарбує, сміття прибере з двору… Контраст між тим, як виглядає житло господарів, і тим, яке житло у "мешканців", виходить аж занадто промовистим. Так само і країна наша відрізняється від тої ж Австрії чи Швейцарії тим, що серед австрійців чи швейцарців немає "мешканців", які чекають дій від начальства, а є господарі, від дрібних до великих, які самі дають собі раду. Бо ж господарі. І поки більшість із нас залишатиметься "мешканцями", ні про яку Європу не варто мріяти. Нині у нас вибори. І ми у них, на жаль, ті ж самі "жильці" з оповідань Зощенка. Тому що лише "мешканець", перестрівши тебе на вулиці за тиждень до виборів, запитує, "за кого голосувати?". Господар не запитує. Він або організовує партію, яка буде захищати його особисті інтереси, або вступає до такої партії, щоб робити це гуртом. Є у нас такі партії? Чому раптом став популярним Порошенко? Тому що "мешканці" сподіваються, що він краще за інших буде вирішувати їхні проблеми. Так само, як раніше сподівалися на Ющенка чи Тимошенко. Чому саме він, а не інший? А звідки нам знати? Ми ж просто мешканці — маленькі люди, яких сюди милостиво заселили. Бо ж мешканець проголосує за кого завгодно, аби пообіцяв щось. Це ж не самому робити! Повернемося до закликів. Нині найбільш популярний — "Хутін — пуйло!". Звучить красиво, але, по суті, це гасло означає не сприйняття більшою частиною мешканців чужого начальника ЖЕКу на користь свого. А що собі думають ті, хто вже усвідомив, що він тут не мешканець, а господар? Це поки що нікого не цікавить. Бо владу у нас обирають мешканці. І поки вони у нас будуть більшістю, Україна не буде такою, якою вона могла би бути і коли-небудь таки буде! І станеться це лише тоді, коли мешканців серед нас буде хоча б меншість. Коли їх у нас не буде взагалі, до чого я і закликаю, ті самі швейцарці стоятимуть у чергах за українським громадянством.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також