— Мій брат одружився з Валентиною, з якою працював разом в одній установі, у 1966 році, — розповів Костянтин, брат п.Олександра. – У них обох в паспортах були відмітки про укладення шлюбу. Цей шлюб був для брата другим, дітей у ньому не було. Уперше Олександр одружився у 1961 році, у подружжя народилася донька, єдина братова дитина. Він підтримував з нею стосунки, дівчина часто бувала у батька, тобто це не було для Валентини якоюсь таємницею. Але брат, очевидно, не був добре обізнаний з тонкощами тодішнього радянського сімейного законодавства і не прослідкував, щоб документи про розірвання шлюбу були належним чином оформлені. Саме за цю обставину й ухопилася підприємлива племінниця дружини.
Коли жінка захворіла, племінниця деякий час навідувалася, допомагала по господарству, навіть ночувала. Нічого не сказавши моєму братові, вона, певне, схилила тітку Валентину до цієї оборудки. Принаймні мені важко повірити в те, що літня хвора жінка, проживши стільки років у шлюбі, сама таємно від чоловіка їздила б в районний архів за витребуванням документів про попередній шлюб чоловіка та його розірвання. Тим не менше, архівна довідка була отримана, і саме Валентина проходить позивачкою по судовій справі про визнання шлюбу недійсним та про позбавлення прав Олександра на житло. А він тим часом продовжував жити у повному невіданні. Йому ніхто нічого не сказав, жодної повістки в суд як відповідач він не отримував, як і судового рішення. Тепер, через чотири роки, виходить, що ніякого оскарження й бути не може.
Можна собі уявити, яким шоком стала для чоловіка у такому поважному віці уся ця історія. Жодних документів моєму братові племінниця не показала, усе на словах. Але дідуся запевнили, що у когось із родичів нібито “є зв’язки в прокуратурі”, що мало його переконати в тому, що квартиру старий упустив безповоротно. Я живу не в Рівному, в іншому обласному центрі, тож почав напитувати тут адвоката. Він, ознайомившись з матеріалами, через якийсь час повідомив, що візьметься за справу.
Коментар адвоката Володимир Цуняка:
— Я маю значний досвід адвокатської роботи, але саме з такою справою стикаюся уперше, щоб у нашому невеличкому місті так “обставили” квартирну справу. Ми подали в Апеляційний суд області скаргу з проханням продовжити терміни оскарження рішення міського суду, оскільки відповідач нічого про це не знав і не міг скористатися своїм правом, та прийняти до розгляду апеляцію на попереднє рішення. Оскільки позивачка на момент нашого звернення померла, ми попросили суд залучити до справи спадкоємців, накласти арешт на квартиру та заборону — на нотаріальне посвідчення права спадщини на неї до остаточного рішення суду. Суд клопотання прийняв. Наступне засідання відбудеться не раніше листопада, коли спадкоємці вступлять у свої права. Підстав для скасування рішення суду про визнання шлюбу недійсним та про позбавлення права п.Олександра на це житло, на мою думку, цілком достатньо.
tag:Виселення
