Кілька років тому, повернувшись із заробітків, рівнянин Ростислав Станкевич дізнався, що квартира, в якій він проживав разом зі своєю колишньою дружиною та двома дітьми, більше йому не належить. Відтоді й почалась історія судових позовів пана Станкевича проти своєї колишньої дружини, яка не завершилась і досі.
Невелику двокімнатну квартиру в центрі міста подружжя Станкевичів отримало взамін знесеного приватного будинку. У тому ж самому під’їзді отримали квартиру і батьки Ростислава. Їхнє життя майже нічим не відрізнялося від решти сімей. Обидва працювали і за тими життєвими клопотами непомітно спливав час, підростали син із донькою. Через деякий час між подружжям почали виникати непорозуміння, які іноді переростали у чвари, і зрештою вони вирішили, що краще буде розлучитися, щоправда, продовжували й далі проживати в одній квартирі. В кінці 1998 року Ростислав разом зі своїм товаришем вирішили поїхати до Іспанії на заробітки. Але поїздка не склалася і він вже за два тижні змушений був повернутися додому. Колишня дружина разом із дітьми не пустила його навіть на поріг. Щоб вселитись у власну квартиру, він змушений був звернутися за допомогою до правоохоронних органів. Та й це не допомогло. Пана Станкевича разом із дільничним інспектором просто не пустили в квартиру. Тому довелося справу вирішувати через суд. Колишня дружина Ростислава зробила те ж саме і подала зустрічний позов, мотивуючи, що він втратив право користування неприватизованою квартирою. Виявляється, в Житловому кодексі досі діють статті, за якими мешканці неприватизованих квартир за певних обставин можуть залишитися на вулиці. Саме це сталося і в даному випадку. Колишня дружина оформила необхідні документи на приватизацію квартири, після чого її продала. У намаганні досягти правди Ростислав дійшов до найвищої судової інстанції — Верховного Суду, який знову направив справу на перегляд до Рівенського міського суду, який, у свою чергу, призначив чергову дату слухання.
