Про загибель технічного директора ЗАТ «Речовий ринок» Віталія Полунця, якого застрелив у квартирі один з грабіжників, ми неодноразово розповідали нашим читачам. Вбивцю та його спільників, які пограбували не одну квартиру в Рівному, міліції вдалося затримати, зібрати докази їхньої вини і передати справу до суду. Попередній розгляд справи призначений на 26 листопада, саме ж слухання розпочнеться наприкінці грудня. А тим часом цього тижня керівник служби журналістських розслідувань телеканалу «Інтер» Костянтин Стогній у програмі «Кримінал» розповів нові подробиці злочинної діяльності цього гурту грабіжників.
Гучному звуку, схожому на постріл, що пролунав у під’їзді одного з будинків на вулиці Дубенській у Рівному, ніхто з мешканців не надав значення. Було це в п’ятницю, близько 16 години. Люди звикли, що підлітки люблять полякати сусідів з допомогою піротехнічних засобів, а тому сприйняли шум за вибух петарди. Тільки через кілька хвилин, коли до під’їзду під’їхали спецмашини, жителі дізналися, що Віталій Полунець, заступник директора ЗАТ «Рівенський речовий ринок», був смертельно поранений пострілом впритул. Чоловік помер на очах дружини і дочки. Працівники правоохоронних органів, які прибули на місце злочину, сподівалися затримати злочинців по гарячих слідах. Отримавши приблизний опис підозрюваних, їх словесні портрети терміново передали всім нарядам міліції й Державтоінспекції. Особливо наголошувалось, що злочинці озброєні й можуть застосувати зброю. Але ці заходи виявилися марними. Злочинці немов розчинилися в денній суєті міста. Версій, як завжди, розглядалося декілька. Одна з них — замовлене вбивство, скоєне під виглядом пограбування. На це, зокрема, вказувало те, наскільки старанно був спланований напад. Про те, що злочин скоєний «на замовлення», свідчив і ще один факт: потерпілий обіймав посаду заступника директора речового ринку, тому цілком міг стати жертвою поділу сфер впливу між кримінальними структурами. Щоправда, в схему замовленого вбивства не вкладалися дві речі. У момент пограбування в квартирі зненацька з’явилися господар з дружиною, а коли бізнесмен спробував затримати одного зі злочинців, зловмисники відкрили вогонь. І друга — пістолет, з якого був зроблений постріл, не був залишений на місці злочину, як це звичайно буває при замовлених убивствах. Друга версія, яку відпрацьовували оперативники і яка здавалася на той момент найімовірнішою — добре спланований напад з метою пограбування. Щоправда, і тут було одне «але». Якщо злочинці заздалегідь планували напад, то чому не були готові до появи господарів? За мешканцями квартири стежили не один день, напевно, знали, хто і коли приходить додому. Ясність внесла дружина Полунця, яка повідомила, що в цей день вони повернулися набагато раніше, ніж звичайно. Відповідно до ще однієї версії, до зухвалого нападу могли бути причетні знайомі дочки. Досвід підказував, що таке припущення не варто відкидати. Молоді люди частенько заходили в гості й не приховували свого захоплення гарним ремонтом, меблями, сучасною апаратурою. Якось, збираючись у школу, дівчина не знайшла своїх ключів. Особливої уваги батьки на це не звернули, просто замовили нові. А через декілька днів ключі з’явилися, причому так же загадково, як зникли. Після цієї історії минуло більш як півроку, і про неї пригадали тільки зараз. Пошуки свідків ні до чого не призвели, незважаючи на те, що працівники міліції опитали не тільки сусідів потерпілих, але й жителів сусідніх будинків.
Михайло Цимбалюк, начальник УМВСУ:
— Вражає те, що поверхом вище в цей час міняли вхідні двері в помешканні сусідів. I вони навіть не зреагували, хоч явно було чути, що поверхом нижче йде боротьба, а потім пролунали постріли. Вони не прийшли на допомогу. Єдине, що вдалося встановити, що дійсно були якісь незнайомці — бачили двох чи трьох чоловіків, які виходили спокійно з під’їзду. Члени слідчо-оперативної групи почали відпрацьовування осіб, з якими спілкувалася дочка. Коло знайомих 17-річної дівчини було досить великим. Це були не тільки численні подружки, але й молоді люди. Причому деякі були на кілька років старші. У сусідні області оперативники відправили запити з описом скоєного злочину. Це було потрібно для того, щоб зрозуміти, з ким доводиться мати справу — залітними гастролерами чи місцевими кримінальними елементами. Доказів, залишених на місці пригоди, було небагато. Скотч, яким зв’язали дівчину, стріляні гільзи, маска, зірвана з обличчя одного зі зловмисників. Все це, разом із кулею, витягнутою з тіла загиблого, передали на експертизу. Після опитування дружини й дочки Віталія Полунця припущення про замовлений характер злочину, здавалося малоймовірним. Нікому з членів сім’ї не погрожували, справи в бізнесмена останнім часом йшли непогано і про якісь проблеми він не розповідав. Колеги ставилися до нього з повагою, та й у керівництва Полунець мав добру репутацію. До того ж за інформацією УБОЗу, криміногенна обстановка в місті й області була стабільною. Оперативники припускали, що так старанно підготовлене пограбування — напевно, не перший злочин, скоєний цими людьми. Працівники міліції, які перевіряли оперативні повідомлення, виявили, що в червні 2002-го року в міліцію звернувся якийсь Ігнатюк. Він заявляв, що на його квартиру скоєний напад. Була порушена кримінальна справа. Як говорилося в матеріалах слідства, пізно ввечері в квартиру, розташовану в будинку на вулиці Пухова, увірвалися троє чоловіків у масках. Точно так, як і дочку Полунця, своїх жертв зловмисники зв’язали скотчем, і точно так їх охороняв один із грабіжників. З показів потерпілих стало зрозуміло, що пограбування було блискавичним і добре організованим. Три тисячі доларів і три тисячі євро, такий улов забрали з собою злочинці з квартири Ігнатюків. Ці гроші потерпілі одержали з Італії, де на заробітках були родичі. Так само як і у випадку з Полунцем, пошук можливих свідків нічого не дав. Щоправда, не через байдужість сусідів. Злочинці просто зникли. Бабусі, які сиділи в той вечір біля під’їзду, не бачили незнайомих людей. І не дивно. Як з’ясувалося пізніше, бандити спокійно увійшли в сусідній під’їзд, піднялися на дах, а вже звідти спустилися на майданчик потрібного їм під’їзду. Таким же чином вони й покинули місце злочину. Тепер члени слідчо-оперативної групи практично не сумнівалися, що пограбування квартир Полунця й Ігнатюків справа рук однієї банди. Опитуючи людей, оперативники дізналися ще про один, вже третій напад, який стався у вересні 2002 року. В тому ж районі — на вулиці Пухова. П’ятсот гривень — це все, що відібрали бандити у смертельно переляканих хазяїв. За словами потерпілих, більше в них просто не було. При цьому злочинці, погрожуючи жорстокою розправою, вимагали ще, ніби знали, що в квартирі повинна зберігатися велика сума. Перевернувши все догори дном, злочинці забрали апаратуру, яка була в квартирі, і пішли. Виявилося, що грабіжники просто помилились квартирами — чоловік, який напередодні продав автомобіль і якого вони планували пограбувати, жив навпроти. Перший же напад із цієї серії, як вдалося встановити оперативникам, відбувся ще в березні, того ж 2002-го. На вулиці Струтинської, 13 злочинці пограбували квартиру Оленчук. Як і в наступних двох випадках, злочин було скоєно увечері. Чоловіка, який відчинив двері, збили з ніг сильним ударом в обличчя. Після чого троє в масках забігли в квартиру, швидко розійшлися по кімнатах і всіх, хто там знаходився, зв’язали скотчем. Потім, старанно обшукавши помешкання, забрали дев’ятсот гривень, дорогий мобільний телефон і зникли. Проаналізувавши всі матеріали, оперативники дійшли висновку, що з кожним разом зловмисники ставали все нахабнішими, а їхні дії все жорстокішими. Перші три злочини були скоєні в одному районі: два на вулиці Струтинської й один на Пухова, яка її перетинає. А от останній — на іншому кінці міста. Те, що з чотирьох нападів три були скоєні практично на одній вулиці, могло означати лише одне — у цьому мікрорайоні живе або один із злочинців, або навідник, який непогано інформований про фінансове становище своїх сусідів. Незабаром робота працівників міліції принесла перші результати. Двоє шкільних товаришів дочки Полунця, які бували в їхній квартирі, розповіли, що, спілкуючись зі своїм знайомим — Сергієм Мількевичем — якраз згадували про добробут сімейства бізнесмена. Повідомили також і про те, як на прохання друга вкрали ключі, зробили з них дублікат і передали його Мількевичу, а потім підкинули ключі дівчині. Зробили старшому товаришу і ще одну послугу — намалювали план квартири, вказавши, де знаходяться коштовності та гроші. Підлітки зрозуміли, що їх використовують у злочинних цілях, і спробували відмовитися, але коли зловмисник пригрозив розправою, змушені були погодились. У міліцію ж звернутися просто побоялися. Через базу даних встановити особу підозрюваного не складно. Виявилося, що Сергій Мількевич раніше був засуджений за подібні злочини і відсидів тривалий термін. Вийшовши на свободу, перебивався випадковими заробітками. Але працівники правоохоронних органів не поспішали затримувати Мількевича. По-перше, доказів було недостатньо, відбитків пальців на місці події не виявили, а покази наляканих неповнолітніх навряд чи задовольнили б суд. По-друге, у нападах брала участь не одна людина, а як мінімум троє. Сергій Мількевич був взятий під постійне спостереження. …По оперативних каналах в управління боротьби з організованою злочинністю Рівенської області надійшла інформація, що в одному із кафе повинна відбутися зустріч представників двох злочинних угруповань. Відповідно до отриманих відомостей, одна із сторін збиралася привселюдно розправитися з конкурентами.
Микола Голомша, прокурор Рівенської області:
— На грунтi розподiлу сфер впливу мiж злочинцями вони мали намiр лiквiдувати одного iз членiв злочинного угруповання, це повинно було бути замовне вбивство. Згодом, коли почали розслiдувати кримiнальну справу, з’ясувалося, що вони планували пiдірвати кафе, де перебували конкуруючi злочиннi елементи. Відпрацьовуючи цю інформацію, працівники правоохоронних органів вийшли на раніше засудженого Олександра Пруня і Василя Смашного. Саме вони, як стало відомо під час оперативно-слідчих заходів, повинні були брати участь у переговорах із конкуруючим угрупованням і розправитися з його представниками в одному із кафе міста. За ними встановили цілодобове спостереження. У сусідні області були відправлені запити з проханням вказати, представники яких угруповань можуть приїхати на зустріч у Рівне. Пруня і Смашного не стали затримувати відразу. Оперативники прагнули якнайбільше дізнатися про зустріч, що готується, та її учасників. Відповідно до оперативних даних, спосіб усунення конкурентів вибрали досить банальний — вибух у кафе. Мало того, як стверджували працівники аналітичного відділу управління боротьби з організованою злочинністю, організувати його хотіли таким чином, щоб це було схоже на терористичний акт. Встановлюючи коло спілкування Пруня і Смашного, працівники правоохоронних органів з’ясували, що вони часто спілкуються з якимось Михайлом Шелестом і Мількевичем — тим самим, якого оперативники підозрювали в причетності до розбійних нападів на квартири на вулиці Струтинської і вбивства заступника директора речового ринку Полунця. За зовнішніми даними всі троє підходили під опис розшукуваних злочинців. Вирішили затримати Мількевича і допитати. До того ж був привід — покази підлітків, знайомих дочки Полунця. Під тиском доказів підозрюваний почав давати покази. Про квартиру Полунця він дізнався від підлітків, які ділилися враженнями після того, як побували в гостях у своєї шкільної подруги — тоді в нього й з’явилась думка про пограбування. Добре все спланувавши, він спочатку хитрістю, а потім відвертими погрозами змусив підлітків викрасти ключі в знайомої, зробити дублікат, а потім підкинути їх. Однак пограбування не вдалося. Дублікат був виточений не дуже точно, і коли Мількевич спробував відкрити замок, то зміг провернути ключ лише на півоберта. Тоді бандит вирішив підкинути ідею обікрасти квартиру Полунця своїм знайомим — Пруню й Глєбову. Разом з ідеєю був переданий і ключ від квартири. Пропозиція їм сподобалася. Прунь почав готуватися до операції, посвятивши у свої плани Смашного і Шелеста. Дізнавшись про всі необхідні деталі, як то розклад уроків дочки Полунця, режим роботи глави сімейства і його дружини, Прунь, Смашний і Шелест встановили оптимальний час для нальоту на квартиру. Дочекавшись, коли подружжя Полунців вийшло з під’їзду, зловмисники, які спостерігали за будинком, приступили до здійснення свого плану. Проте, підійшовши до дверей, виявили, що відкрити їх не можуть — ключ у замку робить тільки півоберта. Трохи повозившись, вони вирішили ретируватися, щоб не привертати зайвої уваги. Але від своїх намірів бандити відмовлятися не збиралися.
Дмитро Павлій, слідчий з особливо важливих справ облпрокуратури:
— Вони змінили свої плани, залучивши ще одну особу, вирішили вчинити розбiйний напад. Причому саме тодi, коли дитина буде повертатися зi школи. Можливо, тому i виникла оця накладка, з несподіваним поверненням батькiв. ...Шелест гукнув своїх «колег», і вони, розштовхуючи остовпілих господарів, побігли до виходу. Полунець не збирався відпускати кривдників. Він встиг схопити Смашного і заходився його бити. Шелест і Пронь вже знаходилися поверхом нижче, коли зрозуміли, що Смашний попався. Шелест розумів, якщо він не допоможе подільнику, то в міліції той обов’язково їх здасть. Заговорить хоча б тому, що його кинули. Зупинившись на мить, він різко розвернувся і кинувся нагору по сходах. Піднявшись, Шелест побачив, як Полунець намагається утримати Смашного. Не роздумуючи, він підняв праву руку, в якій тримав пістолет, і натиснув на спусковий гачок. Через мить злочинці вже спускалися сходами. За спиною було чути крики про допомогу дружини і дочки людини, в яку він щойно випустив кулю. Так був скоєний розбійний напад на квартиру заступника директора Рівенського речового ринку Віталія Полунця. Бригада «швидкої», що прибула на місце події, констатувала — смерть настала від смертельного поранення в живіт. Оперативники, які стежили за Прунем, Смашним і Шелестом, повідомили, що вони, певне, готуються до нового нападу. Підозрювані частіше зустрічалися, жваво щось обговорювали, поодинці або разом прогулювалися біля одного й того ж кафе. До речі, саме цей заклад не раз згадувався в отриманій УБОЗівцями інформації. Діяти потрібно було швидко. Після затримання Пруня, Смашного і Шелеста у них на квартирах були проведені обшуки.
Микола Голомша:
— У них було вилучено обрiз мисливської рушницi, карабiн системи маузер та граната Ф-1. Крiм цього, було проведено обшуки у помешканнях всiх членiв групи, на той час їх було п’ятеро, i вилучено речовi докази розбiйних нападiв Потім буде встановлено, що саме вилучена в підозрюваних граната Ф-1 повинна була вибухнути в кафе, де збиралися зустрітися представники кримінальних структур. Але завдяки професійним діям працівників правоохоронних органів вдалося запобігли кривавому побоїщу. Проти кого був спрямований цей терористичний акт, правоохоронці поки що не розповідають, посилаючись на таємницю слідства. Справу стосовно цієї банди нині розглядає суд. Єдиний доказ, який так і не був направлений у суд, це пістолет, з якого був смертельно поранений Віталій Полунець. У підвалі, де, за словами підозрюваного, була захована зброя, його так і не знайшли.
