У Здолбунові попрощалися з двома воїнами Юрієм Шуляком та Андрієм Рощенком, які віддали державі найдорожче – своє життя.
Юрій Шуляк народився у селі Урвенна на Здолбунівщині. Одинадцятирічку закінчив у Гільчанській школі. Потому вивчився на водія та працював таксистом. Згодом працював водієм фури на підприємстві «Автоленд». Їздив на заробітки за кордон, працював у Литві.
У родині, яку створили з коханою, народилися дві доньки, яких Юрій дуже любив. Сім’я жила з батьками дружини. Юрій багато працював, любив поратися у землі. Що б не посадив – усе завжди росло та квітло.
Після початку повномасштабної війни Юрій відіслав молодшу доньку до дружини та старшої дочки за кордон. А сам записався до лав тероборони. Допомагав волонтерам, як водій їздив на фронт з передачами для бійців. А в січні, коли повістка надійшла молодшому братові, пішов воювати слідом за ним.
13 березня Юрій Михайлович Шуляк помер у лікарні від ран, отриманих внаслідок військових дій під час захисту Батьківщини. Йому було 42.
Андрій Рощенко народився в Здолбунові, ріс разом зі старшими братами. Завжди був добрим, виваженим. Одинадцять класів закінчив у міській шостій школі, потому вступив до Міжнародного економіко-гуманітарного університету на спеціальність «Правознавство». Закінчив військову кафедру, отримав звання «молодший лейтенант». Завершивши навчання, на строковій службі отримав звання «лейтенант». Згодом працював у ВП «Локомотивне депо Здолбунів», в ТЦ «Епіцентр».
Після повномасштабного вторгнення 24 лютого Андрій був у військкоматі того ж дня. Потрапив до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» командиром кулеметного взводу стрілкового батальйону. У липні став старшим лейтенантом. Позивний в Андрія був «Художник», бо мав хист до малювання.
Захищав Соледар, отримав дві контузії. У лютому 2023-го після госпіталю вирушив під Бахмут. 13 березня під час мінометного обстрілу Андрій Рощенко загинув. Йому було лише 28.
