Щавель, шпинат, гичка буряків — ці ранні рослини містять вітаміни, мінерали та інші цінні речовини. Щоправда, є в них і щавлева кислота, корисна не всім. Її солі — оксалати — провокують і загострюють деякі хронічні недуги. То чим же цінна ця рання городина і чому щавлева кислота потребує помірного вживання? Розповідає дієтолог Оксана Скиталінська.
Щавель — багатий на вітаміни, мінерали та інші цінні мікроелементи. Саме кислоти (зокрема, аскорбінова та щавлева) зумовлюють характерний смак цієї рослини, зміцнюють імунітет, стимулюють роботу м’язів і судин. До того ж рослинні волокна м’яко стимулюють роботу кишечнику, виводять з організму шлаки і токсини. Щавель особливо корисний печінці, адже він сприяє виробленню жовчі.
Листя шпинату містить залізо, кальцій, магній, вітаміни, антиоксиданти, незамінну для здоров’я фолієву кислоту. Вмістом білків шпинат не поступається зеленому горошку і молодій квасолі. Шпинат допомагає у профілактиці й лікуванні авітамінозів, цукрового діабету, анемії, хвороб ясен і зубів, органів травлення (виводить шлаки).
Молоде бурякове листя цінністю не поступається шпинату, а завдяки великому вмісту вітамінів і мікроелементів бурякова гичка корисніша навіть за сам коренеплід. Тому з неї готують і салати, і перші страви.
А як же бути зі щавлевою кислотою? У невеликій кількості вона виводить з організму шкідливий холестерин, підтримує в тонусі м’язи. Безпечна кількість солей щавлевої кислоти — 50 міліграмів на 100 грамів їжі. Приблизно така кількість міститься у порції звичайного зеленого борщу.
Уникати продуктів зі щавлевою кислотою радять хворим на подагру, ревматоїдний артрит, тим, хто має камінці в нирках. Не рекомендують щавель і при запаленні кишечнику, гастриті з підвищеною кислотністю, виразці шлунка. Найнижча концентрація щавлевої кислоти в молодих рослинах. З початком активного цвітіння вона збільшується.
