Смішне і трагічне чи не щодня перетинається в нашому житті. Переглянувши випуск теленовин з повідомленнями про чергові теракти та аварії з людськими жертвами, ми спокійно повертаємось до перегляду кінокомедії на тому ж телеканалі. Коли ж подібне трапляється не по телевізору, а бачиш його на власні очі, емоції зовсім інші. Чи запам’ятається перший Всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської премії» представленими там літературними та драматичними творами, невідомо, а те, що для кількох людей «день гумору» став найчорнішім днем життя — вже очевидно.
Озеро Нобель і розташоване на його березі однойменне село здавна відомі своїми мисливськими угіддями. У плавнях, що оточують найбільше за площею природне водоймище нашої області, водиться чимало дичини, полювати на яку приїжджають не тільки мисливці з Рівного. Гурт мисливців, що виїхав того дня у плавні двома моторними човнами, навряд чи знав про фестиваль гумору, що проходив за кількасот метрів. Інакше відклали б полювання і залишились живі. Докладно число учасників трагічної пригоди нам встановити не вдалося. І правоохоронці, які розслідують справу, і «доброзичливці» з Рівного натякали на те, що не треба розголошувати імен. Ті, хто залишився у живих, не бажають, аби їхня участь у трагедії набула широкого розголосу в пресі. І лише двом із них це все вже байдуже. Заступник декана факультету Національної юридичної академії України Олександр Городицький і викладач цього ж навчального закладу Ігор Скакальський знайшли загибель у хвилях поліського озера. Їм було відповідно 33 і 35 років. Оскільки подробиці ніхто із учасників трагедії розкривати не бажав, поновимо загальну картину подій. Місцеві жителі розповіли, що троє відомих адвокатів з Рівного та їхні гості-харків’яни відправилися на промисел ще зранку двома моторними човнами, орендованими у місцевих мешканців. Коли одна з «моторок» зламалася, чи то п’ятеро, чи то більше мисливців вмостилися в іншій, аби повернутися згодом до товаришів по відпочинку, які якраз готували обід на березі біля села Котира. На думку головного мисливствознавця обласного товариства мисливців і рибалок Миколи Яцика, мисливці поверталися, вірогідніше всього, з розгалужених розливів, які сполучають озеро Нобель з річкою Стохід. Саме там є плавні та хороші місця, де водиться дичина. Бо на самому озері з його відкритим плесом дичини немає, та й полювати там заборонено. Так це чи ні — достеменно невідомо, натомість незаперечний факт, що у воді юристи опинилися навпроти крайньої точки мису, який більш як на кілометр врізається в озеро і на якому частково розташоване село Нобель. І хоча човен перекинувся лише за 50-60 метрів від берега, дістатися до нього вдалося не всім. — Це рідкісний випадок — те лихо, що сталося, — розповідає начальник обласної аварійно-рятувальної служби на водних об’єктах Олександр Васильєв. — Коли дорослі й, здавалося б, досвідчені чоловіки так необачно вчинили. Нормально плили під прикриттям мису, а потім взяли і вискочили на чималій швидкості на відкритий простір. Впоперек шквального вітру і високої хвилі. Втім, навіть у такому випадку могло все обійтися. Навіть тоді, коли хвиля накрила човен, крутонула ним, поставила сторчма і почала занурювати під воду кормою донизу, можна було б врятуватися. Якби вистачило витримки і поміркованості у критичній ситуації. Досить було просто триматися за човен і підтримувати один одного. Човен дерев’яний, хоч і притопило його водою, але він не потонув. Поносило б мисливців-невдах трохи по хвилях та й прибило б до берега, або ж допомога на інших човнах нагодилася. Натомість кожен став боротися за себе, намагався сам дістатися берега. А виплисти, коли глибина 8-10 метрів, а на тобі чоботи, тепла куртка, інша рибальсько-мисливська амуніція та ще й рушниця, — завдання на з простих. Лише кільком вистачило на це сили. А ще один мисливець з човна врятувався лише тому, що у критичну мить встиг схопитися за порожній металевий бачок з-під пального. Одною рукою тримався за бачок, а другою підгрібав, намагаючись втриматися на поверхні. Так його й кидало по озері з годину, поки не наспіла допомога на іншому човні. Утоплеників довелося шукати довго. П’ятеро водолазів працювали спершу в легкому спорядженні, а згодом у тяжкому, але загиблих знайшли лише у понеділок. Заодно дістали також рушницю, спінінги, вудки... Як повідомив Олександр Васильєв, з початку року в області втопилося вже 60 людей. Сільським радам, у тому числі й Нобельській, нині не до укладення угод з рятувальними службами, немає на більшості водойм рятувальних постів. Зате фестивалі гумору, та ще й всеукраїнські, на водоймах Полісся вже проводять. Може, й до рятувальників справа дійде? Без жартів.
