Студент одного з рівенських інститутів К. й не підозрював, що є мільйонером. Про свої статки він дізнався від працівників податкової міліції. Одного разу під час канікул перед студентом К. постало одвічне питання, як роздобути на хліб насущний. Зі своїми роздумами він звернувся до приятеля, а той порекомендував такого собі Рябка (прізвище змінене. — Авт.), який шукав людей на роботу. Якою мала бути робота, майбутній підпільний мільйонер так і не дізнався, Рябко сказав лише, що серйозні нетутешні люди хочуть відкрити у Рівному фірму, а оформити її на місцеву людину простіше і, звичайно, робитимуть це за певну грошову винагороду. Студент К. їм підходив, бо інший претендент, теж із кола знайомих, мав раніше судимість і міг цим привернути небажану увагу міліції та податкової.
Одного разу під час канікул перед студентом К. постало одвічне питання, як роздобути на хліб насущний. Зі своїми роздумами він звернувся до приятеля, а той порекомендував такого собі Рябка (прізвище змінене. — Авт.), який шукав людей на роботу. Якою мала бути робота, майбутній підпільний мільйонер так і не дізнався, Рябко сказав лише, що серйозні нетутешні люди хочуть відкрити у Рівному фірму, а оформити її на місцеву людину простіше і, звичайно, робитимуть це за певну грошову винагороду. Студент К. їм підходив, бо інший претендент, теж із кола знайомих, мав раніше судимість і міг цим привернути небажану увагу міліції та податкової. — Чим же займатиметься фірма, і чи не буде у цьому криміналу? — поцікавився студент. — Чим займатимемося, буде видно після того, як зареєструємося, — почув відповідь Рябка. Усі формальності здійснили дуже швидко, так, що новоспечений директор фірми навіть не почитав паперів, які підписував. З них було зрозуміло, що йдеться про приватне підприємство з досить розмитими намірами: реалізовувати продукцію на території України та за її межами, надавати послуги, займатися посередництвом, зовнішньоекономічною діяльністю, вкладати кошти в інші підприємства. У день перереєстрації у банку були відкриті нові рахунки фірми, там же «великий комбінатор» Рябко одержав чекові книжки. Тепер від поки що бідного студента вимагалося одне: поставити свої підписи у порожніх графах книжки. Жодних печаток, штампів та інших начальницьких атрибутів панові директору не дали, йому дали зарплату, а все інше студента К. не повинно було обходити. Фінансово-господарських операцій підприємство не здійснювало, оскільки насправді такої мети не ставило. Це була винятково формальна контора типу «Роги й копита», рахунок якої використали для перекачування грошей. Гроші через рахунки пройшли усього кілька разів і їх одразу знімали готівкою, загалом Рябко одержав у банку 1,8 мільйона гривень, хоча не мав жодних повноважень на такі операції. «Директорові» довірили тільки операцію з передавання готівки «серйозним нетутешнім людям», розшукати яких чи бодай дізнатися, хто вони, нашим міліціонерам не вдалося. А проти студента К. та Рябка після того, як було перевірено рух грошей на рахунку, порушили кримінальні справи, проти К. — за фіктивне підприємництво з метою прикриття незаконної діяльності, співучасть у скоєнні злочину та вчинення його за попередньою змовою. У Рябка до цих статей додалася ще й підробка документів для доступу до банківських рахунків. Справи про відмивання коштів рідко доходять до суду, оскільки підозрювані, як тільки «засвітяться», одразу втікають за кордон та змінюють прізвища. Рябкові та К. відповідальності уникнути не вдалося. Але тут є ще одне «але»: «великий комбінатор» не передбачив того, що у серпні, на стадії досудового слідства, вийде закон про амністію, під яку підпав би і цей злочин, якби обвинувачені визнали себе винними. Однак амністію до них не застосують — Рябко не визнає себе винним, а К. — лише частково, а якщо вини, на їх погляд, немає, то й прощати нічого. Ось такі вони, як висловився один з героїв Ільфа та Петрова, суворі закони життя. Справа перебуває у суді.
