Валерій не тривожив сон рівнян. Господарюючи ночами в їхніх оселях, юнак крався кімнатами тихенько, щоб ті його не почули, брав сумки та барсетки і швидко зникав. Юний злодій увійшов у кримінальну історію Рівного під прізвиськом Верхолаз.
…Валерій ріс без батька. Мама покинула його старшому брату та поїхала в Острозький район. У селі прожити простіше, ніж у місті, думала жінка. У старшого сина було своє життя, дбати про меншого брата в нього не було ні часу, ні бажання. І Валерій ріс без догляду, як билина в полі. І сам собі знайшов «захоплююче» заняття. Перегляд кінострічок, які з бандитів роблять романтиків та героїв, марно для нього не минув. Якось у липні, гуляючи о другій ночі вулицею Дубенською, хлопець побачив, що кватирка вікна в оселі, яка розташована на першому поверсі, відчинена. Він навіть не знав, хто в ній проживав, проте вирішив туди навідатись. Валерій зняв вхідні двері в під’їзд, підставив їх до підвіконня, просунув руку через кватирку та відчинив раму вікна. За хвильку був у кухні. Переконавшись, що господарі тихо й мирно сплять, взяв з коридора чоловічі туфлі, парасольку, зняв з вішалки у коридорі п’ять жіночих сумок. Двері у помешкання виявились подвійними. — Вони могли рипіти, отож відчиняти їх я не ризикнув, а виліз через вікно, — розповість згодом Валерій. Відійшовши від будинку, оглянув свою здобич. Три сумки були порожніми, тому хлопець повідпорював з них замки і викинув на смітник. В інших знайшов косметичку з парфумами та 15 гривень. Парасольку і туфлі хлопець залишив біля будинку, де вчинив злочин. — Туфлі були для мене надто великими, а парасолька — жіночою, — пояснив свій «благодійний» вчинок юнак. А за знайдені гроші він купив собі харчів. Пізніше Валерій так захопився розповідями правоохоронцям про свої «подвиги», що не помітив, як зізнався, що в квартирі на Дубенській вже якось був. О четвертій ночі вліз у кухню, бо господар не зачинив кватирку. Тоді переконався, що в оселі всі сплять, забрав байкову сорочку та сумочку з грошима. Та господарі після того «не зробили належних для себе висновків» і далі спали з відчиненими кватирками. Віра у безкарність підштовхнула юнака на нові крадіжки. Він ночами «господарював» в оселях своїх сусідів на вулицях Макарова та Дубенській, перетворюючись з третьої ночі до п’ятої ранку на Верхолаза, із посмішкою розглядаючи сонні обличчя тих, кого обкрадав. А вдень був майже звичайним хлопчиськом, як чимало його однолітків. Якщо хтось думає, що оселі верхніх поверхів для злодіїв недоступні, і поставивши надійні двері, можна залишати в спекотні дні відчиненими кватирки та балкони, то він помиляється. Щоб потрапити у квартири другого та третього поверхів, Валерій використовував різні способи: то цеглини підставляв під вікна, то по газових трубах видряпувався, як справжнісінький каскадер, то по саморобних решітках для сушіння білизни вибирався нагору. А якось спробував змінити тактику. У будинку на вул. Дубенській, 44 побачив, що в замку стирчить зсередини ключ. Винахідливий юнак спицею зумів його повернути, і замок відчинився. Хоча двері були подвійними, внутрішні виявились незамкненими. Господарі трикімнатної квартири спали, а коли прокинулись, недорахувались чимало речей. На майданчику юнак залишив для них кавоварку — її незручно було нести. Магнітофон Валерій продав на базарі незнайомому чоловіку. Іншому здав викрадені з квартир рівнян золоті прикраси за 480 гривень. Дорослі, купуючи у підлітка речі, напевне знали, що стають власниками краденого. Та це нікого з них не зупинило, ніхто не схопив юнака за руку та не приволік його в міліцію. Втім, Валерій згодом стверджуватиме, що крав лише тоді, коли до цього «змушувало життя», тобто дуже хотілось їсти. Він брав з холодильників м’ясо, забирав консерви, які рівняни закривали на зиму. І так Верхолаз жив рік. Він мав на рахунку майже два десятки епізодів крадіжок і вже вважав себе Невловимим. ...Того липневого дня Валерій о четвертій ночі виліз по сушильних решітках на третій поверх. Він прямував в оселю до своєї сусідки. З решітки переліз на балкон. Через відчинену кватирку відчинив вікно. Відставив тихенько вазони, щоб не заважали. У передпокої взяв сумку та спустився тим же шляхом на вулицю. Там оглянув її вміст, і настрій зіпсувався, бо знайшов лише дві гривні. Вирішив ще раз повернутись у квартиру. Для цього Верхолазу знадобились лічені хвилини. Знайшов на столі барсетку і спустився з нею донизу. І вдруге злодія спіткала невдача, бо знайшов всередині паспорт господаря, близько семи гривень, дві запальнички, проїзний квиток на тролейбус та три в’язки ключів. І тут Валерій зробив фатальну помилку: зважився втретє повернутись у ту ж квартиру. — Тоді, коли я однією рукою тримався за раму балкона, а другою — за решітку сушилки, одна нога зіскочила, і я не втримався, — зізнався юнак. Господар квартири прокинувся від стороннього звука. Виглянув у вікно і побачив на землі чиєсь розпластане тіло. Він викликав швидку допомогу, а лікарі — міліцію. Знервований господар вирішив до приїзду лікарів випалити цигарку, почав шукати барсетку, в якій їх зберігав, та не знайшов. І тоді зрозумів, хто навідався в його квартиру. Валерій, певне, народився у сорочці. Хоча й отримав перелом таза, проте залишився живим. Після тривалого лікування в суд не з’являвся. Отож його взяли під варту. Мама Верхолаза жодного разу його не провідала у слідчому ізоляторі, лише заявила, що не має грошей, щоб розрахуватись з тими, кого скривдив її син. — Загальна сума завданих юним злодієм збитків рівнянам становить 9 351 грн. Валерія звинуватили у скоєнні крадіжок та засудили до 4 років позбавлення волі, проте суд врахував кілька обставин. Валерій скоїв злочини, коли був ще неповнолітнім, він щиро розповів слідчим навіть про ті обікрадені ним квартири, господарі яких не заявляли про це у міліцію, до скоєння злочину його спонукали складні матеріально-побутові умови, і майже рік пробув під вартою у слідчому ізоляторі. Отож суд дав юнаку випробувальний термін, — повідомила «РВ» старший помічник прокурора м.Рівного Неля Клімашевич, яка підтримувала державне обвинувачення на цьому судовому процесі. Валерій каже, що щиро розкаявся і вже розпочав нову сторінку свого життя, для цього має вдосталь часу, адже йому щойно виповнилось 19 років. Юнак вже влаштувався на роботу, він також навчається.
