Журналістський п’єдестал

1395 0

Ми у соцмережах:

Журналістський п’єдестал

Вже стало традицією, що наприкінці старого — початку нового року рівненські спортивні журналісти визначають найкращих представників місцевого спорту за підсумками сезону, що минув. Цьогорічний рейтинг «П’єдестал» проводився вже втретє, причому цього разу вперше під егідою Асоціації спортивних журналістів України. 2009-й рік був не надто багатим на різноманітні спортивні події. Стосується це як безпосередньо результатів, так і проведення змагань та будівництва спортспоруд. А тому місцевим спортивним журналістам під час заповнення анкет було не так вже й просто визначити найкращих у тій чи іншій номінації. Втім, жереб кинуто, отож до вашої уваги результати.

У номінації «Найкращі спортсмени 2009 року» впевнену перемогу здобув Олег Омельчук. Його «бронза» на чемпіонаті Європи зі стрільби з пневматичного пістолета хоч і була здобута у командному заліку, втім, у сприйнятті моїх колег була на вагу золота. До того ж за підсумками усіх етапів Кубка світу Олег увійшов до вісімки найкращих стрільців планети. ”Срібло» журналістського п’єдесталу дісталося колишній дзюдоїстці, а нині боксерці Іванні Крупені, яка на чемпіонаті Європи у Миколаєві виборола срібну медаль. Оскільки віднедавна жіночий бокс було введено до олімпійської програми, то на Іванку в нас є чималі надії. Вперше за три роки проведення рейтингу третє місце розділили між собою одразу троє спортсменів. Однаково балів набрали білоруський легіонер «Пульсара» Павло Улянко, а також пара волейболісток-»пляжниць» Олена Басанова-Валентина Грицюк. Дівчата на чемпіонаті світу серед юніорів посіли 5 місце. Щодо Улянка, то, гадаю, вболівальникам не потрібно пояснювати, що він означає для нинішнього «Пульсара». Загалом під час визначення найкращих спортсменів спортивні журналісти згадали аж 21 прізвище. Це і чемпіони світу з ловлі на мормишку Богдан Дем’янчук та Іван Щевич, і чемпіони Дефлімпійських ігор Василь Ажнюк та Сергій Фролов, і срібний призер чемпіонату світу з кікбоксингу Роман Кроль, і єдина представниця Рівненщини на Зимових Олімпійських іграх у Ванкувері фрістайлістка Ольга Полюк, і навіть баскетболіст Сергій Ліщук, який грає у Валенсії. При визначенні переможців у номінації «Найкращі тренери 2009 року» журналісти були послідовними, принаймні щодо переможця. «Золото» з відчутною перевагою здобув тренер Олега Омельчука Сергій Бондар. Причому, крім Омельчука, у нього цього року «вистрілила» ціла обойма молодих спортсменів — Андрій Сокол та Роман Нагорний нині лідери в Україні у своїх вікових групах. Друге місце, можливо дещо несподівано, дісталося головному тренеру жіночої баскетбольної команди «Сузір’я-НУВГП» Валерію Жартуну. Команда нині виступає в головному баскетбольному дивізіоні країни, при цьому сформована вона винятково з власних вихованок. Судячи з усього, врахували журналісти і медалі, здобуті юними рівненськими баскетболістками в Дитячо-юнацькій баскетбольній лізі України, а також роботу Валерія Жартуна у тренерському штабі кадетської збірної. Третє місце серед тренерів на «П’єдесталі-2009» було віддано наставнику МФК «Рівне» Юрію Баховському. З одного боку, команда вилетіла з вищої ліги. Але з іншого — вона була єдиною, хто грав лише своїми вихованцями, та й бюджет МФК «Рівне» значно поступався іншим клубам. У міжсезоння троє основних гравців перейшли до львівського «Кардинала», плюс команда через різні причини втратила ще трьох виконавців, але юні вихованці спортшколи змогли гідно замінити їх у першій лізі. ”Найкращим клубом року» став спідвейний клуб «Каскад». Парадокс можливий, напевно, лише у нашому спідвеї — команда виграла «Кубок європейських чемпіонів», але разом з тим стала лише другою в скромній Українській лізі спідвею. Завдяки керівництву «Каскаду» вболівальники змогли побачити у Рівному гонщиків екстраліги. До того ж саме цей клуб був ініціатором встановлення на мототреку надувних бортів (хоча тут не можна не згадати депутата облради та заступницю міського голови Галину Кульчинську, а також її однопартійців). Жирний мінус «Каскаду» — відмова від запланованої участі в Польській лізі. Втім, подібних мінусів більш ніж достатньо у будь-якого з клубів. ”Найкращий клуб» — не єдина номінація «Каскаду». Перемогу у Кубку європейських чемпіонів журналісти ще й назвали «Подією року». Говорити щодо цього можна багато, зокрема те, що трофей цей для нас виграли поляки, але, як кажуть, гра забувається, а результат залишається. Напевно найсуб’єктивніша номінація «Інтерв’юент року». Це просто фантастика, але втретє поспіль у цій номінації переміг наставник МФК «Рівне» Юрій Баховський. На тему, як правильно спілкуватися з журналістами, п.Юрій може вже писати дисертацію. Головними його конкурентами були президент «Каскаду» Сергій Дем’янков та старший тренер «Пульсара» Михайло Переверзій. І нарешті «Розчаруванням року» спортивні журналісти назвали бездіяльність влади Рівного щодо розвитку в місті матеріально-технічної спортивної бази. Як це не прикро, але: U у 2009 році жодної копійки на ремонт стадіону «Авангард» виділено не було; U у спортивної школи з веслування Рівнерада відібрала половину землі; U як і раніше, без приміщення залишаються шахісти, яких ще три роки тому виселили з шахово-шашкового клубу в центрі міста; U рівненська хокейна команда «Фаворит» змушена проводити домашні ігри у Луцьку, оскільки рівненську штучну ковзанку місцеві бізнесмени змушені були перевезти до Нетішина. До того ж невизначеною залишається ситуація навколо «Вереса» — переговори з новим спонсором щодо майбутньої співпраці вже півроку ніби як ідуть, а що і до чого — ніхто не знає. Звісно, була у місті фінансова підтримка спортивних клубів, проводились змагання (переважно дитячі), але саме наявність стадіонів, палаців спорту, спорткомплексів, басейнів, майданчиків зі штучним покриттям, ковзанок та інших спортивних об’єктів є тим фундаментом, на якому тримається здоровий спосіб життя, а разом з цим й імідж міста. На жаль, за цим критерієм ми відчутно поступаємося тому ж Луцьку, Івано-Франківську чи Тернополю.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також