Тарас Петриненко, хоч майже не з'являється в ефірах на радіо чи ТБ, не залишив жодного вільного місця в залі Рівненського музично-драматичного театру. Хоча кілька незайнятих місць таки було — у "президентському ряду", куди за запрошеннями часто сідають представники влади. Співак, побачивши це, видихнув: "Значить, у залі всі свої"…
Публіка справді була більше схожа на інтелігенцію зразка 90-х років — освітяни, науковці, музиканти, журналісти, котрі оплесками зустрічали перші акорди ледь не кожної пісні. А ось представників традиційної для "гастрольних" концертів бізнесової та політичної еліти було мало. Виступ Петриненка вийшов емоційним та патріотичним. Музикант, який у березні відсвяткував 60-річчя, багато згадував про своє дитинство, молоді роки, навіть те, як виготовляв власноруч тризуб для концерту у рівненському міському Будинку культури у 1990 році. А ще читав власну поезію, яка своєю відвертістю та філософською глибиною здивувала багатьох глядачів. Звісно, виходила на сцену й багаторічна партнерка як на сцені, так і в житті Тетяна Горобець. Останньою піснею співаки виконали неофіційний гімн — "Україну", під час якої весь зал підвівся. "На біс" Петриненку довелося ще раз акапельно повторити кілька рядків цього шлягера.
