Ксенія Циганчук з Рівного отримала від письменника Андрія Кокотюхи премію «Золотий Пістоль» за детектив «Коли приходить темрява». Ексклюзивне інтерв'ю з авторкою вдалось записати одразу після її нагородження.
Ще не випускаючи з рук диплому «За найкращий гостросюжетний роман», переводячи подих після церемонії та емоційного знайомства з автором премії, лауреатка розповіла про себе і свою книгу.
Ксеніє, ваш роман ще ніде не опублікований?
- Так, це ще лише рукопис.
Тоді давайте зімпровізуємо анотацію до майбутньої книги.
- Спробуємо. Події роману відбуваються у наш час в моєму рідному місті Рівному. Один з героїв, хлопець на ім'я Назар, випадково опиняється на місці злочину й розуміє, що на нього також хтось починає полювати. Згодом здогадується, що в місті діє дуже жорстокий маніяк, якого ніхто не може розшукати.
Убивця є жінкою чи чоловіком?
- Ні-ні, цього я не скажу (усміхається). І сподіваюсь, читач також до останніх сторінок не здогадуватиметься, хто є насправді убивцею.
Як ви готувались до написання роману?
- Я дуже цікавилась кримінальними новинами, літературою з психоаналізу. Дуже цікавлюсь ученнями Зигмунда Фройда. Романтичних і вразливих читачів у цій книзі можуть вразити деякі жорстокі сцени. Але без них не вийшло би реалістично викласти цієї історії. Шкодую, що не потрапила до моргу на розтин трупів - якби побачила це, то ці сцени були би ще яскравішими й детальнішими. Я би й зараз не відмовилась подивитись на роботу патологоанатома.
А ваша робота пов'язана з криміналістикою? Чи впливає на творчість?
- Ні, зовсім ні. За фахом я філолог, викладаю англійську і німецьку на приватних курсах. Роман писала у вільний час, завершила за півроку. Про криваві сцени, які я описую в романі, мої учні, звичайно, не здогадуються. На обкладинці позначу, що книга лише для дорослих.
Які маєте захоплення?
- Займаюсь фітнесом та опановую ізраїльську боротьбу, яка називається «крав-мага». Це військовий рукопашний бій. Хочу навчитися прийомам самооборони, навіть якщо нападник - людина значно більшої ваги і зросту, ніж я.
Люблю, звісно, читати детективи. Обожнюю книжки Агати Крісті, особливо «Десять негренят». Іноді вправляюсь у художньому перекладі, з англійської на українську вже переклала частину роману Еріки Джеймс «П'ятдесят відтінків сірого».
- Напередодні церемонії Андрій Кокотюха заявив, що отримані ним рукописи - суцільне розчарування, нагороджувати немає кого. І лише в останній момент знайшов гідну роботу - нею виявився ваш роман.
- Правда? Я про це нічого не чула!
А як ви вирішили надіслати рукопис на конкурс?
- Насправді це була не моя ідея. Спочатку текст лише зберігався на моєму комп'ютері. Тоді дала його почитати кільком найближчим людям. І вони стали наполегливо радити мені подати детектив на «Коронацію слова», в номінацію гостросюжетних детективних романів. Звісно, я хотіла перемогти, але запрошенню на церемонію здивувалась. Друзям розповім вже після повернення додому.
КОЛИ ПРИХОДИТЬ ТЕМРЯВА
- Чого ж ти такий живучий, тварюко! Ніж знаходився на сантиметр від моєї шиї. Ніколи не забуду відчуття сили сталі, яка ось-ось здатна видерти в тебе життя. Слова застрягли в горлі. Та треба не говорити - діяти, інакше неминуча смерть. Страх додав сили, і мені вдалося відкинути вбивцю на добрий метр від себе. Він втратив рівновагу лише на якусь мить, та мені вистачило. Тепер уже я накинувся на нього з усією силою. А сили вже у мені було через край. Я ж бо рятував своє життя. Інстинкт самозахисту працював чудово. Інтуїція не раз вже допомагала мені. І цього разу вона теж мене не підвела. Я знав завжди, що можу на неї покластися. Аби тільки вчасно до неї дослухатись. Та одного разу я все-таки її не почув. На жаль. Але що вже поробиш?.. Моя рука повернула його озброєну ножем правицю, притисла до шиї вбивці. Його зіниці розширились, він же ж бо дивився мені в очі. Я побачив - тепер він боявся не на жарт. Від усвідомлення того стало якось легше. Я ще сильніше притиснув його руку з ножем до шиї. Тепер уже він не міг вимовити й слова. Однією рукою вбивця стримував мою, інша вхопила мене за шию. Далі вона поволі потягнулася вверх і я відчув, як його пальці з силою вдерлися мені в очі. Я закричав, послабивши хватку, й цієї миті сталь-таки вдерлася в моє тіло. Все кругом накрила Темрява. Повна. Страшна. Я заплющив очі.
