Зовсім інший Любко Дереш

2508 0

Ми у соцмережах:

Зовсім інший Любко Дереш

Українські книголюби добре знають Любка Дереша за його ранніми творами: «Культ», «Поклоніння ящірці», «АРХЕ», «Намір!» і «Трохи пітьми». Але віднести їх до літератури «високої полиці» не піднімається рука, адже там вміщено багато речей, які у суспільстві сприймаються з осудом. Та й особисто мені ці твори теж не подобаються.

Любко Дереш

Любко Дереш
Українські книголюби добре знають Любка Дереша за його ранніми творами: «Культ», «Поклоніння ящірці», «АРХЕ», «Намір!» і «Трохи пітьми». Але віднести їх до літератури «високої полиці» не піднімається рука, адже там вміщено багато речей, які у суспільстві сприймаються з осудом. Та й особисто мені ці твори теж не подобаються. Але у книзі, про яку я хочу сьогодні розповісти, є важлива думка — «Людина має йти, змінюватися, щоби в один прекрасний момент прийти до істини». На мою думку, у книзі «Миротворець», яка складається з двох повістей та оповідання, автор знайшов її. Миротворець За словами самого письменника, книга належить до так званого «Синайського циклу», куди входять також роман «Остання любов Асури Махараджа» та збірка оповідань «Пісні про любов і вічність». Любко Дереш вказував, що всі вони мають одну ідею, але для кожного вона описана у тій формі, яку людина готова сприйняти. Мені підійшли повісті. У центрі кожної оповіді — чоловік, який намагається знайти відповіді на власні світоглядні запитання. Чи то це молодий польський студент Стефан Лянґе, який захопився маловідомим геніальним вченим Себастьяном Штукенгаузеном аж настільки, що за відсутності внутрішнього стержня починає ламатися. Чи то Роберт Оппенгеймер — творець першої атомної бомби у день першого випробування «зброї, що принесе мир» на ядерному полігоні Аламогордо (США, штат Нью-Мексико), який переглядає усе своє життя, що привело його до цього моменту. Або ж 32-річний віндсерфер Родіон Раскатов, що живе на Синаї та ніяк не наважується зазирнути в себе, щоб відчути порожнечу та спробувати дати їй раду. У творах багато йдеться про пошук початкової істини — з чого складається атом, першоначала всіх мов або знань про світ. Також часто згадується Бог, до якого тією чи іншою мірою намагаються прийти герої творів, часто навіть не усвідомлюючи цього. Ще однією ниткою, яка пронизує кожного героя, є стосунки з жінками, в яких вони також мають знайти свою точку опори. Стиль написання наштовхує читача на спокій, але, з іншого боку, багатогранність закладених конфліктів змушує зацікавлено читати далі, бажаючи дізнатися, чим закінчаться історії. Це одна з вагомих переваг книги, адже такого контрасту між стилем та сюжетом досягти складно. Альберт Ейнштейн сказав, що «найважливіші проблеми, з якими ми стикаємося, не можуть бути вирішені на тому ж рівні мислення, на якому ми були, коли створювали їх». Кожен персонаж намагається перейти на вищий рівень усвідомлення себе та світу, переживши особистий катарсис, без якого неможлива така еволюція. Кожен з них прагне миру, тому назву книги «Миротворець» потрібно розуміти у найбільш особистісному значенні — пошук миру з самим собою та відповідей на фундаментальні запитання. Але за все потрібно платити. Попри те, що герої шукають особисту точку спокою, але яку ціну потрібно буде віддати, щоб досягти її? Чи не буде вона зависокою, щоб подолати власну слабкість, погорду чи дитячість? Якщо ви шукаєте книгу, яка принесе вам спокій — «Миротворець» Любка Дереша підійде у цьому випадку чи не найкраще.
Марк ОПЛАЧКО.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також