Оскільки той володіє безцінними навичками, то зараз навчає мобілізованих в одному з навчальних центрів ЗСУ, повідомляє ОК «Захід».
– Те, що я навчаю потрібно, щоб людина залишилася жива. Солдат має вміти виживати у бойових умовах, – сказав Віталій.
Той прийшов до війська у 25 років, уже під час першого штурму під Бахмутом той взяв у полон росіянина.
– Отримали завдання штурмувати посадку. Вночі провели розвідку. Зранку після артпідготовки пішли на штурм кількома відділеннями. Збоку нас підтримав наш танк. Ближче до окопів противника по нас почали фігачити автоматні черги. Зрозуміли, що російський солдат був в окопі один. Вирішили його, так би мовити, морально-словесно задавити: криками й погрозами. Він піддався, виліз з окопу: то плакав, то гроші якісь пропонував, звертався до нас “брат”… Та який він нам брат?! Так ми взяли свого першого полоненого. А потім штурмували далі, “задвухсотили” ще кількох орків, – розповідає воїн.
Інструктором у навчальний центр Віталій потрапив з третього разу. Пройшов співбесіду. Дали відношення. Пізніше через “Армію+” прийшло погодження. Каже, що за два роки відчувається різниця у проходженні курсантами базової загальновійськової підготовки (БЗВП):
“Насамперед, зараз усі інструктори мають бойовий досвід. Це дуже важливо. Бо коли я проходив БЗВП, то лише один наш інструктор був в АТО/ООС. Сьогодні хлопці мають більше навиків, реального, не теоретичного досвіду. Я також пройшов курс лідерства на вишколі у Великій Британії. І коли все це поєднати разом, то виходить круто. Хоча британці не мають такого бойового досвіду, але багато чого дізнався і навчився корисного. Головне: поки йде війна, то головною мотивацією для солдата на БЗВП має стати усвідомлення того, що отримані тут практичні навички і знання гарантують виживання в реальних бойових умовах. Це найважливіше”.
