Віддати нирку після смерті

Може статися, що українці автоматично ставатимуть донорами внутрішніх органів і клітин після смерті. Якщо при житті не напишуть відмову від донорства, тобто пересадки нирок чи печінки хворим, які цього потребують.

3 хв. читання

Поява законопроекту про трансплантацію органів після смерті, який не передбачає, як зараз, згоди рідних померлого, викликає різноманітні судження. Одні стурбовані, що українці стануть жертвами халатності лікарів і тим, що цей закон може підштовхнути розвиток “чорної” трансплантології. Інші ж упевнені, що такий закон вкрай потрібен, адже тисячі українців приречені або на смерть, або ж на пожиттєве і дороге лікування, а врятувати їх могли б донори, яких в Україні вкрай мало.
Рівненські лікарі, в усякому разі ті, які були на зустрічі з Русланом Салютіним, директором координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України, вважають, що потрібно розвивати трансплантологію. На Рівненщині є лише 20 людей, яким пересадили органи. У той же час понад 120 людей живуть завдяки гемодіалізу і сподіваються, що й для них колись знайдеться донорська нирка. Багато хворих до операції можуть не дожити.
Руслан Салютін, директор координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України:
— В Україні є сім великих центрів трансплантації органів і клітин, має потенціал центр пересадки нирок у Рівному. Натомість, приміром, в Іспанії є 45 центрів трансплантації. За рік в Україні проводять не більше 100 операцій. Цьогоріч в Україні зробили лише одну трансплантацію серця. А потребують пересадки понад 1000 хворих. Ще більша потреба у заміні нирок та печінки. Врятувати життя цих людей могла б трупна трансплантація, коли у людини, яка зазнала біологічної смерті, відбиратимуть органи для донорства.
Нині в Україні діє презумпція незгоди: взяти якийсь орган після смерті людини можна, але лише з дозволу рідних, на що ті йдуть нечасто. В Україні щороку є лише 25 трупних донорів. В Іспанії — понад дві тисячі. Для того, щоб пересадити якийсь орган, українці часто виїздять за кордон, особливо у Білорусь, де трансплантологія успішно розвивається, та в Європу. Проте європейські країни поступово долучаються до Стамбульської декларації, яка забороняє трансплантаційний туризм. У Іспанії, наприклад, не будуть пересаджувати органи іноземцю. До такої заборони йде Німеччина. Думаю, через 5-10 років декларацію прийме і Білорусь. Тобто за ці роки нам просто необхідно підвищити рівень власної трансплантології. Пересадити орган нині дешевше, ніж витрачати кошти на пожиттєве лікування. Так, на гемодіаліз (штучне очищення крові) людям, у яких відмовили нирки, держава витрачає 24 000 гривень на рік на одного хворого. Більше чотирьох тисяч українців потребують такого лікування.

Поділитися цією статтею