Мельхіорові столові прибори, такі популярні в 70-80-х роках минулого століття, очевидно, й досі зберігаються у шафах деяких рівнян. А от люди, які розбираються у цінності металів, зараз скуповують мельхіорові ложки та виделки, вважаючи їх цінним надбанням.
Мельхіор — це сплав міді та нікелю, іноді до них додавали марганець і залізо. У результаті такого поєднання з’являвся матеріал, який був набагато міцнішим за один із найцінніших металів — срібло. Окрім цього, мельхіор цінували й за високу стійкість до появи іржі, впливу кислот і вологи; довговічність виробів, відсутність будь-яких деформацій під час нагрівання; легкість у догляді за умови своєчасного чищення; низька ціна порівняно з тим самим сріблом; міцність — мельхіорові ложки, виделки та ножі не гнулися. До цих переваг можна також додати ціну — мельхіорові вироби коштували недорого.
У таких столових приборів був лише один нюанс — мельхіорові вироби швидко покривалися темними плямами, навіть якщо вони просто лежали в серванті. Метал починав окислюватися через мідь у складі. Тож усі знали, що чистити мельхіорові прибори потрібно регулярно.
Запитаєте: а чому й досі їх скуповують? Через вміст кольорових металів (міді й нікелю), високу міцність і довговічність сплаву, а також колекційну та антикварну цінність вінтажних наборів.
