Слід сказати що кілька хвиль перейменувань столичних вулиць, проспектів та провулків до часу оминали вулицю Тешебаєва. Під час останнього зачепили перпендикулярну до неї вулицю Вільгельма Піка, німецького комуніста-сталінця. Тоді Тешебаєв ще нікому не заважав, хоча війна, нехай і не «повномасштабна», вже тривала. Чому так? Тому що тоді була декомунізація, а тепер – дерусифікація. Під неї і потрапив аж той самий «русскій» Тешебаєв…
Не подумайте лишень що я проти декомунізації чи дерусифікації або не шаную українських героїв, якими нині називають дерусифіковані вулиці. Я про те, що це робиться якось безтолково – не встигнеш запам’ятати одні нові назви як накочується вал нових перейменувань. Я вже у Рівному почав плутатись, хоча знав у місті чи не кожен квадратний метр. А що казати про Київ? Все одно, як комусь буде треба, він шукатиме вулицю Тешебаєва. А про того, ким цю вулицю переназвали, знатиме, на жаль, приблизно стільки ж людей, скільки знали про того червоноармійця. Причина очевидна – тепер вулиці переназивають приблизно так само як і при соціалізмі. Хтось комусь доручив, хтось доручення виконав, потім його затвердили…
Якось не так слід робити з цими вулицями. Неправильно, що є вулиці, які вже на моїй пам’яті перейменовували три а то й чотири рази. Може систему якусь розробити чи що? Щоб чудернацькі імена, які нікому нічого на говорять, не мандрували табличками на будинках наших вулиць.
