Пісня ця починалася словами «Дємбєль стал на дєнь кароче…» Далі не пам’ятаю, бо сам її не співав, так вже мені пощастило. Запам’яталися лише два рядки і ось чому. Із «карантину», де нас лякали страшними «дємбєлямі», ми, прийнявши присягу, відправились до згаданих «дємбєлєй», де я вже за кілька днів почув оту саму пісню, у якій ліричному герою бажали: «Пусть прісніцца дом, нєвєста, і Устінов наканєц-та» підпише очікуваний «пріказ». Мій армійський друг Олекса, який вже прослужив півроку, зауважив, що зовсім недавно ці два рідки звучали інакше: «Пусть прісніцца дом у рєчкі і приказ міністра Грєчкі». Виходило, що «армійська народна пісня» змінила слова одразу після призначення нового міністра, яким замість Гречка став Устинов.
Я не міг повірити у таку швидкість солдатської «творчості» – не інакше як «там гдє нада» оперативно переробили нібито «народну» пісню і запустили її у солдатські маси через численних «стукачів». Бо у тій армії нічого просто так не робилося – значить треба було щоб «салаги» співали «дємбєлям» пісні із текстом, відповідним до поточного моменту.
Згадав я цю стару історію у зв’язку із цілим оберемком пісень, де головним героєм є Залужний, написаних і наспіваних українськими авторами за два роки великої війни. Ви точно чули ці пісні по радіо чи деінде – їх не можна було не почути! Що тепер з цими піснями робитимуть? Продовжуватимуть співати? Але ж Залужний вже не командир! То що, змінюватимуть у піснях Залужного на Сирського, як змінювали колись Гречка на Устинова? Чи напишуть нові, вже про нового головнокомандувача? Тож уважно слухаємо радіо та ютуб – буде цікаво!
