Лесю я знайшов на роботі у вагончику поруч з однією із численних новобудов того часу. Якби це була замітка до газети, то можна було взагалі нікуди не ходити – написати кілька десятків рядків нікому не потрібної комуністичної брехні і підписати іменем згаданої Лесі. Все одно цього тоді в газетах ніхто не читав. З радіо було складніше – в ефірі мав прозвучати голос делегата з’їзду. Це я і пояснив бригадиру малярів, яка щойно закінчила скромний обідній перекус.
Що я тобі скажу? – у розпачі відповіла вона, – Поселили нас у готелі, зранку возили на засідання, потім обід, потім до театру чи на концерт, а в останній день завезли на базу де я купила собі задешево зимову шапку з натурального хутра.
Очевидно, що така розповідь на радіо не проходила. Тоді я попросив бригадиршу трохи почекати і швиденько написав від руки типовий текст промови делегата з’їзду КПСС. Все вмістилося на одному аркуші А-4 з двох сторін. Потім Леся, здається, Михайлівна, повільно прочитала мені це у мікрофон. Увечері це почула по радіо вся область.
Але ту хутряну шапку і московський готель слід було відробляти! Тому бідолашну (а може і не бідолашну) Лесю Мартинюк через день возили на зустрічі з «трудовими колективами» міста де вона мала розповідати всім про свою участь у «історичному з’їзді партії». На одній із таких зустрічей, куди мене послали робити репортаж, ми побачилися вдруге. На сцені була невелика президія із начальства, у залі – працівники, яких зігнали на це «міроприємство». Леся Мартинюк коротко і змістовно виступила з трибуни і була нагороджена оплесками, які були цілком щирими – виступ бо тривав лише кілька хвилин.
Мені у тому виступі почулося щось знайоме. Так і вийшло: коли я після зборів підійшов до Лесі, вона тримала в руках той самий папірець, який я написав їй пару місяців тому. Упізнавши мене вона почала дякувати – завдяки тому папірцю вона не мала мороки з тим, що казати на «зустрічах з народом». Мені ж довелося знову брати ручку і писати промову для одного із учасників зборів, який висловлював вдячність партії і готовність виконати і перевиконати плани, «накреслені з’їздом КПСС».
