У сільській церкві на Дубенщині вперше молились українською мовою

Після щирих обговорень більшістю голосів було ухвалене рішення: громада виходить з-під юрисдикції московського патріархату й приєднується до Православної Церкви України. Це рішення стало історичним не лише для Миньківців, а й для всієї Рівненщини, бо воно засвідчило прагнення вірян бути разом зі своїм народом у часи важких випробувань.

Маючи на руках усі необхідні документи, 4 жовтня громада увійшла до свого храму. У цей день тут уперше після багатьох років зазвучала щира українська молитва. Було відслужено молебень за перемогу українського війська та панахиду за загиблими Героями України. Очолив богослужіння священник сусідньої парафії протоієрей Павло Антонюк. Молитва лунала від серця — бо йшла від людей, які свідомо обрали шлях правди, свободи й духовної єдності з усім українським народом.

Коли парафіяни оглянули храм, їхні серця стислися від болю: святиню залишили спустошеною — було винесено церковне начиння та чимало ікон. Але навіть це не змогло зламати громаду. Адже храм — це не стіни. Храм — це жива віра людей, їхні серця, їхня єдність у Христі. Тому того ж дня громада дружно зібралися й почала прибирати святиню, відновлюючи її для богослужіння. Це був не просто акт фізичного прибирання — це було свідченням того, що ніщо не зламає людей, які обрали правду й свободу.

5 жовтня у храмі села Миньківці відбулася подія, на яку чекали покоління: перша Божественна літургія українською мовою. Її очолив протоієрей Павло Антонюк. Під час служби кожне слово молитви звучало особливо щиро й глибоко. Люди молилися рідною мовою, і це стало для них справжнім духовним воскресінням. Храм наповнився сльозами радості, співом і відчуттям, що тепер вони — вдома, у своїй Церкві, у своїй родині.

– Приклад громади села Миньківці є потужним свідченням того, що український народ крок за кроком відновлює свою духовну свободу. Там, де ще вчора була залежність від чужої волі, сьогодні зростає жива віра, укорінена у власній традиції та любові до рідної землі. Цей шлях непростий — він пов’язаний із втратами, болем і труднощами. Але він завжди веде до світла. І кожна громада, яка сьогодні робить вибір на користь Православної Церкви України, пише нову сторінку в історії нашого народу. Миньківці засвідчили: майбутнє — за Церквою, яка молиться за свою державу, за своїх воїнів, за перемогу України. Це майбутнє — за Церквою, яка говорить мовою свого народу і живе його болем та надією, – йдеться у повідомленні пресслужби Рівненської єпархії ПЦУ.