Про війну мені батько ніколи нічого не розповідав. Що було дуже дивно — у часи мого дитинства про «вєлікую атєчєствєнную» ледь не цілодобово розповідали по радіо і телевізору, а перед нами школярами постійно виступали обвішані медалями ветерани. Ту війну батько пройшов з першого до останнього дня. Як саме — не казав. А я і не запитував. А тепер вже пізно.
Лише кілька разів, хильнувши чарку за столом серед друзів, він згадував окремі епізоди. Зокрема про те, як вони на тій війні слухали радіо з репродуктора, добре знаючи, що все, чи майже все, що по тому радіо передають, є брехнею. Що поразки і втрати замовчуються, а натомість вигадуються «перемоги», яких ніхто не бачив. Тоді я навіть у страшному сні не міг повірити, що доживу колись до того ж самого. До щоденних реляцій офіційної української пропаганди про тисячі й тисячі знищених ворогів, сотні одиниць спаленої та підірваної техніки, ну і, звісно, нафтопереробних заводів. Тих самих, яких, якщо вірити нашій пропаганді, у ворогів незабаром зовсім не залишиться. Поряд із цим якось тихо і непомітно прокрадаються новини про щоденні ворожі обстріли українських міст і сіл, про нових і нових вбитих і постраждалих цивільних українців. Про військових не повідомляють взагалі. А навіщо? Щоденні прощання із загиблими, портрети яких, здається, вже не ставлять на центральній площі, бо немає місця, свідчать про справжній стан справ без усякої пропаганди. Що ж відбувається насправді? У мене з хімії у школі була трійка. Але я знаю, що процес виготовлення із сирої нафти бензину, керосину та солярки є дуже простим і його можна за кілька днів налагодити де завгодно. Тож на тлі мільйонів тонн нафтопродуктів, які ворог продовжує продавати на світовому ринку, кадри палаючих нафтосховищ зовсім ні про що не свідчать. А більше нам нічого і не показують. Не хизуватися ж черговими скандалами навколо найближчого оточення Зеленського, яке крало і краде мільярдами. А в те, що президент про це не знав, може повірити або дурна курка, або той, кому з тих вкрадених мільярдів платять. Вже не надихають, як попервах, а відверто дратують чи не щоденні поїздки Зеленського по закордонах, під час яких, якось так виходить, стаються найбільш масовані ворожі обстріли наших міст. Від часів другої світової війни, коли всі знали, що московська пропаганда бреше, але боялися про це сказати під страхом смерті, наш час відрізняється тим, що ми знаємо все. Принаймні ті, хто хоче знати, той знає. Тим більш по-дурному виглядає ота офіційна брехня про наші щоденні звитяги, якою нас годує офіційна пропаганда. Як же це все втомило! Хотів написати, що гірше за ворога, але не буду. Бо все насправді може бути ще гірше, а брехня від влади все більш нахабною. Тут меж немає — це точно!
