Днями активний громадянин подав петицію щодо заборони трансляції через репродуктори церковної служби ворожого патріархату із храму в центрі Рівного. Мовляв, не годиться таким способом розповсюджувати ворожу пропаганду. Звісно, я і раніше чув цю трансляцію, але не прислухався — моляться собі православні і на здоров’я! Тож цю петицію, ясна річ, підтримав.
Знаю інше. Репродуктори на вулицях міста гриміли ще задовго до народження автора тої петиції. Вони з ранку до вечора транслювали єдину тоді програму радіо. Потім, десь на початку шістдесятих, цю практику припинили. Чи то радіо вже у всіх тоді було, чи вирішили не створювати зайвого навантаження на вуха громадян. Але спокуса донести щось до людей через вуличні гучномовці залишилась. Каюсь, сам голосував у 1990-му за вуличну трансляцію сесій міської ради. Нам, депутатам, здавалося, що народ жити не може без наших промов та дебатів. Згодом ці трансляції, щоправда, у менших масштабах, виникали то тут, то там. Зазвичай динаміки на вулицю виставляли власники магазинів чи кафе, аби музикою привабити додаткових відвідувачів. Ну і батюшки у храмах не відставали.
Не знаю, як хто, а я проти усіх цих звукових інтервенцій у публічний простір і за їхню повну заборону.
Але як ти заборониш сигнал повітряної тривоги, який тривожить вдень і будить уночі? Оце проблема! І петиціями її не вирішити. Слід йти бити ворога! Усім, хто до цього придатний, включно із авторами петицій!
Микола НЕСЕНЮК.
Коментарі
Віктор Земляний, секретар Рівненської єпархії УПЦ, яка перебуває у єдності з Московським патріархатом:
— Свято-Воскресенський собор є кафедральним храмом. Це головний храм усієї нашої єпархії. Відносно петиції, то Рівненська єпархія з повагою ставиться до прав усіх громадян висловлювати свою думку та ініціювати петиції. Такі речі є невід’ємною частиною демократичного суспільства, за яке борються українські воїни на фронті.
Хочу звернути увагу, що проведення богослужінь та використання гучномовців належить до сфери реалізації права на свободу віросповідання. Це нам гарантує Конституція України. Використання звукового обладнання у кафедральному соборі має винятково богослужбовий характер та спрямовано на те, щоб віряни мали можливість повноцінно брати участь у молитві. Як усі знають, у нас собор переповнений. Особливо у вихідні. Усі бажаючі не поміщаються всередині, частина вірян молиться на вулиці біля храму. Тож будь-які односторонні обмеження можна трактувати як розпалення міжконфесійної ворожнечі.
Наша єпархія діє у межах чинного законодавства України. Зокрема, що стосується норм тиші та дотримання громадського порядку. У разі необхідності ми відкриті до діалогу з місцевою владою та громадою у пошуках балансу між правами віруючих та комфортом мешканців. Вважаю, що потрібно порозумітися усім. Адже треба враховувати, що зверху в соборі, де служить ПЦУ, теж стоять гучномовці. Тому ми закликаємо до взаємної поваги та не загострення ситуації щодо таких чутливих питань.
Стосовно богослужіння, то воно проводиться церковнослов’янською мовою. Це не російська мова. Хоч у нас є парафії, зокрема, у колишньому Млинівському районі, де богослужіння проводиться винятково українською мовою. УПЦ не забороняє цього. Однак наші практикуючі віруючі хочуть молитися саме церковнослов’янською мовою. Ця мова не належить Росії чи іншому народу. Ця мова була створена для усіх православних християн. Це богослужбова мова.
Василь Рудніцький, речник Рівненської єпархії ПЦУ:
— У Свято-Воскресенському соборі є два храми. У верхньому молимося ми, а представники Московського патріархату в нижньому. Кожна конфесія має свої гучномовці. Їхні гучномовці діють на ліву сторону — до «Злата плази», а наші виходять на праву, більше до вулиці Соборної. Якщо говорити про наші гучномовці, то ми вмикаємо їх по неділях та святах. Також враховуємо хвилину мовчання з поваги до наших воїнів. Якщо у неділю служба починається о 7-й годині ранку, то за п’ять хвилин до 9-ї ми вимикаємо гучномовці. Якщо говорити про будні, то богослужіння у нас починається о 8-й годині та перед 9-ю вимикаємо гучномовці.
Стосовно петиції, то, на мою думку, тут йдеться не про гучномовці, а про мову богослужіння, яку використовує Московський патріархат. Вони запевняють, що це церковнослов’янська, але роблять це дуже хитро. Треба ще перевірити, чи це справді церковнослов’янська, бо у мене є великі підозри, що там великий акцент зроблено на російську мову. Московський патріархат чомусь свідомо не переходить на те, щоб молитися українською мовою. Немає днів у тижні, щоб наші священники не відспівували воїнів на майдані Незалежності. Багато років Московський патріархат проводив політику, що українська мова — це базарна та неканонічна мова. Всі ці вислови їхнього керівництва можна знайти. І як наслідок їхньої політики ми маємо повномасштабне вторгнення Росії.
