З Конго до Рівненщини: історія воїна-миротворця, який продовжує боронити Україну

3 хв. читання

смартфони Apple iPhone 17 ціна в Україні

47-річний Роман із Рівненщини поєднав у своїй службі досвід міжнародної миротворчої місії та захист України від російського вторгнення. У 2019 році він виконував завдання у складі українського контингенту Місії ООН у Демократичній Республіці Конго, а з 2022-го проходить службу в 23 інженерно-позиційному полку на посаді головного сержанта.

Служба в Африці: постійна готовність і тропічні випробування

Майже 11 місяців військовослужбовець перебував у складі 18-го окремого вертолітного загону Збройних Сил України на посаді начальника електростанції. Базувався він у місті Калеміє, де українські миротворці працювали в умовах, наближених до бойових.

«Особовий склад перебував у постійній готовності 24 години на добу, сім днів на тиждень. Ми завжди страхували один одного. Про вихідні можна було лише мріяти. Окрім виконання основних завдань, несли службу в нарядах, охороняли табір та виконували оперативні завдання», — пригадує Роман.

Африканський континент мав свої особливості. У період місцевої зими, яка триває з червня по серпень, температура знижувалася з 35 до 20 градусів тепла, а сезон дощів приносив затяжні зливи.

Малярія — небезпека, яка чатувала на кожному кроці

Окремою загрозою була малярія. Попри щоденний прийом профілактичних препаратів, уникнути хвороби вдавалося не всім.

«За час нашої ротації майже третина військовослужбовців захворіли на малярію», — розповідає сержант.

Діти, голодні оченята та «мзунгу»

Особливе місце в спогадах миротворця займають місцеві жителі, насамперед діти. Вони щодня приходили до табору та з цікавістю спостерігали за українськими військовими.

«Спочатку вони здалеку вигукували “мзунгу”, а вже за тиждень-два підходили ближче. На мові суахілі це означає “людина без шкіри” — так місцеві називають білих людей», — усміхається Роман.

Та найбільше закарбувалася в пам’яті інша картина. «По дорозі до аеропорту діти бігли за автомобілями й просили: “чоп, чоп” — поїсти. Я завжди пам’ятатиму ці дитячі, голодні оченята. Це дуже важко», — говорить військовий.

Щоденна робота та бойові нагороди

У складі миротворчого контингенту Роман відповідав за безперебійне електропостачання табору, контроль роботи генераторів та забезпечення їх паливом.

За сумлінне виконання військового обов’язку та високий професіоналізм майстер-сержант був нагороджений нагрудним знаком Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» та медаллю ООН «In the Service of Peace».

«Медаль за участь у Місії ООН — це насамперед пам’ять про перебування в Демократичній Республіці Конго, про людей, яких зустрів, і про службу, яку ми виконували далеко від Батьківщини», — підсумовує військовослужбовець.

Приклад професіоналізму та відданості

Історія Романа — це приклад професіоналізму, відповідальності та відданості військовому обов’язку. Досвід українських миротворців і сьогодні залишається важливою складовою міжнародного авторитету України та свідченням високого рівня підготовки військовослужбовців Збройних Сил України.

ТЕГИ:
Поділитися цією статтею