У Рівному розгорілася дискусія навколо рішення міської влади з 1 серпня повністю відмовитися від готівкового розрахунку в громадському транспорті. Мешканка громади Тетяна Єсипко ініціювала петицію з вимогою зберегти альтернативні способи оплати проїзду, зокрема можливість розраховуватися готівкою.
Авторка звернення наголошує, що не виступає проти цифровізації та прозорості обліку пасажиропотоку. Однак, на її думку, тотальна відмова від готівки без належної підготовки створює серйозні ризики для багатьох мешканців і гостей міста.
Найбільше занепокоєння викликає ситуація з пільговими категоріями. У петиції зазначається, що ветерани війни, особи з інвалідністю, пенсіонери, учні та студенти, чорнобильці, багатодітні сім’ї та інші пільговики змушені оформлювати персоніфіковані картки «Рівне», що створює додаткові складнощі. Тетяна Єсипко наголошує, що державні посвідчення встановленого зразка мають залишатися беззаперечною підставою для реалізації права на пільговий проїзд.
Окрім цього, ініціаторка петиції вказує на технічні ризики: розряджений телефон, заблокована чи втрачена банківська картка, відсутність коштів на рахунку, збої в банківській системі або пошкодження валідаторів можуть позбавити людину можливості скористатися транспортом. Особливо вразливими є люди похилого віку, діти та внутрішньо переміщені особи, які не завжди мають банківські картки чи смартфони.
Також у петиції критикують недостатню кількість терміналів самообслуговування для придбання разових квитків, особливо у віддалених районах та приміських селах громади.
Тетяна Єсипко просить міську владу:
-
забезпечити безперешкодний проїзд для пільговиків за наявності державних посвідчень без обов’язкової картки «Рівне»;
-
переглянути рішення про тотальну заборону готівки та зберегти альтернативу придбання разового квитка у водія чи кондуктора;
-
розширити мережу продажу паперових квитків через термінали, магазини та кіоски на зупинках;
-
запровадити тривалий перехідний період із паралельним функціонуванням обох систем.
Петиція вже зареєстрована на платформі електронної демократії та потребує підписів мешканців громади. Авторка нагадує, що забезпечення доступного, зручного та справедливого громадського транспорту для всіх — це прямий обов’язок міської влади.
