Громади попрощалися з Костянтином Сербенюком із Сарн, Олександром Мельниковичем із Зарічненщини, Олександром Веркеєнком із Повчанської громади, Владиславом Мельниченком із Рівного, Михайлом Петрушиним з Острозької громади та Василем Олексійчуком із Мізоцької громади.
Костянтин Сербенюк народився 9 травня 1990 року в Сарнах. У 2014 році проходив строкову військову службу, а в січні 2023-го знову став на захист України. Воїн служив командиром кулеметного взводу 36-го окремого стрілецького батальйону у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади. За мужність та сумлінне виконання бойових завдань був відзначений почесною нагородою «Срібний хрест».
6 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Водяне Волноваського району на Донеччині зв’язок із захисником зник. Згодом результати ДНК-експертизи підтвердили його загибель.
Олександр Мельникович народився 28 серпня 1976 року та проживав у селі Дібрівськ Зарічненської громади. До війська його мобілізували 19 травня 2026 року. Чоловік служив стрільцем стрілецького відділення 104-ї окремої бригади територіальної оборони.
29 липня цього року Олександр загинув на Сумщині під час виконання бойового завдання внаслідок удару ворожого FPV-дрона.
Олександр Веркеєнко народився 1 серпня 1984 року в селі Гнатівка. До лав ЗСУ його призвали 16 січня 2026 року. Воїн служив солдатом у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
Захисник загинув 12 серпня 2026 року в Дніпропетровській області внаслідок удару керованої авіаційної бомби. Побратими згадують Олександра як відповідального та надійного військовослужбовця.
Владислав Мельниченко народився 21 січня 1997 року в Коростені. Навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування. У червні 2024 року долучився до Збройних сил України.
Солдат воював на Покровському напрямку у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри. 11 листопада 2024 року Владислав загинув під час бойового завдання на Донеччині. Тривалий час його вважали зниклим безвісти. Нещодавно захисника вдалося ідентифікувати, після чого його тіло передали родині для поховання.
Михайло Петрушин народився 19 лютого 1978 року в селі Почапки. У 2015–2016 роках брав участь в антитерористичній операції на сході України. Після початку повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю та захищав державу на різних напрямках.
10 серпня 2026 року Михайло загинув під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Василь Олексійчук народився 19 серпня 1972 року в селі Борщівка Перша. Захисник проходив службу в Національній гвардії України. 7 серпня 2026 року солдат помер унаслідок погіршення стану здоров’я.
Щирі співчуття рідним і близьким полеглих воїнів. Схиляємо голови у скорботі. Вічна пам’ять і шана захисникам України!
