Артеріальну гіпертензію або гіпертонію ще називають «тихим вбивцею», бо на початкових стадіях часто перебігає безсимптомно, доки людина не потрапляє до лікарні і не дізнається, що вже має серйозні ускладнення. Чим вищий кров’яний тиск, тим важче працювати серцю. Гіпертонія може призвести до інсульту або інфаркту, гіпертрофії серця та серцевої недостатності — і не тільки. З віком ризики зростають, але часом ця небезпечна недуга вражає і молоде покоління. Тому вкрай важливо регулярно вимірювати свій артеріальний тиск, відвідувати сімейного лікаря та дотримуватися його рекомендацій, щоб не дійшло до біди. Адже гіпертонія є основною причиною передчасної смерті у всьому світі.
— В людей не болить голова, немає болю в серці, а от тиск уже може бути підвищений — понад 140/90. Артеріальну гіпертензію ще називають «хворобою трьох парадоксів», бо легко виявити, вимірявши тиск, легко призначити препарат, але важко досягти цільового рівня, тобто знизити тиск і втримати його, не допускати коливань.
Результати невтішні: тільки 14% пацієнтів досягають сьогодні цільового рівня артеріального тиску. В нас кожен третій має артеріальну гіпертензію, а у віці понад 65 років — кожен другий. Це небезпечний фактор ризику, який дає такі ускладнення з боку серця, як інфаркти, серцеву недостатність, порушення ритму, з боку мозку — інсульти, ураження судин, аневризму аорти, склероз судин нирок. Гіпертонія негативно діє на всі органи системи. У людей поважного віку ідуть ураження дрібних судин мозку, деменція, хвороба Альцгеймера, бо це також впливає на порушення пам’яті.
Нині збільшилася кількість пацієнтів з артеріальною гіпертензією, особливо серед військовослужбовців молодого віку, серед працездатного населення. Хвороба «помолодшала» і вже зустрічається навіть у підлітковому віці, — зауважує Наталія Скорейко, лікар-кардіолог обласного кардіологічного центру, що діє при Рівненській обласній клінічній лікарні ім. Юрія Семенюка.
На що варто звернути увагу?
При гіпертонії людина може відчувати головний біль (найчастіше — в потиличній чи тім’яній частині), запаморочення, потемніння в очах, періодичний шум у вухах, відчуття нестачі повітря, нудоту, прискорене серцебиття у спокійному стані (понад 90 разів за хвилину), ниючий або колючий біль в серці. Якщо помітили у себе хоча б один симптом, це вже привід не відкладати візит до лікаря.
— Симптоми дуже різноманітні, але вони не є специфічними. Вимірювання тиску дає можливість виявити артеріальну гіпертензію ще на тих ранніх стадіях, коли немає ускладнень, коли вона перебігає безсимптомно. Особливість сьогоднішньої гіпертонії ще в тому, що вона іде у парі з іншими факторами ризику, з порушеннями ліпідного спектра, з ожирінням, з цукровим діабетом.
Перша ланка — це сімейний лікар, за потреби він координує свої дії з вузьким спеціалістом: кардіологом, ендокринологом, геріатром, нефрологом, адже артеріальна гіпертензія може бути як первинна, так і вторинна. Зі свого боку, ми постійно вдосконалюємо підхід до лікування таких хворих, рекомендації оновлюються щороку, враховуємо й напрацювання конгресу Європейського товариства кардіологів. Практикується більш персоніфікований підхід, коли враховуються генетичні та біологічні фактори пацієнтів.
Для пацієнтів старечого віку є своя тактика лікування, вже немає поліпрагмазії — використання великої кількості препаратів, і це зовсім не погіршує результати, бо в таких випадках ми не добиваємося різкого зниження тиску. А от для пацієнтів працездатного віку проводимо інтенсивне лікування, досягаємо цільового рівня, бо для них зниження тиску — це профілактика ускладнень на майбутнє. Наприклад, за американськими протоколами від 2025 року, треба добиватися цільового рівня менше 130/80, у них ще більш жорсткі вимоги до зниження артеріальної гіпертензії.
Гіпертонія 1 ступеня супроводжується верхнім тиском від 130 до 139 мм рт. ст. та нижнім — 80–89 мм рт. ст.. Гіпертонія 2 ступеня характеризується тиском систоли вище 140 мм рт. ст., діастолічним — вище 90 мм рт. ст. При артеріальному тиску вище 180/120 мм рт. ст. діагностується гіпертонічний криз: це різке підвищення тиску, що потребує негайної медичної допомоги.
Менше стресу і солі, більше руху
Щоб не давати шансу гіпертонії зруйнувати здоров’я, насамперед треба змінити свій спосіб життя, діяти на випередження. Профілактика включає не лише боротьбу зі стресами, а й регулярну фізичну активність, споживання здорової їжі та відмову від шкідливих звичок. Ось що радить Наталія Скорейко:
— Насамперед потурбуйтеся про зменшення вживання солі в раціоні: для гіпертоніків менше 2,5 г на добу, а для всіх інших — менше 5 г. Менше жирної, смаженої їжі, продуктів з трансжирами. Фастфудом може бути зручно перекусити, але він дуже шкідливий, так само як і солодкі газовані напої. Нехай краще у вашому раціоні буде більше свіжих овочів та фруктів, вживайте нежирне м’ясо та рибу, пийте чисту воду. Відмовтеся від куріння, обмежте споживання алкоголю.
Обов’язково має бути хоча би помірна фізична активність — 150 хвилин протягом тижня і 30–50 хвилин більш інтенсивних навантажень. Допоможе звичайна ходьба — спробуйте підніматися нагору сходами, без ліфта, пройтися пішки замість проїхати автомобілем чи автобусом, частіше гуляйте на свіжому повітрі. Корисно займатися плаванням, бігом, їздою на велосипеді. Чому важливе зменшення ваги? Ожиріння — це проблема, бо у 40% пацієнтів з ожирінням є артеріальна гіпертензія, це майже кожен другий. Зниження ваги на кожен кілограм дає зниження кров’яного тиску як мінімум на 5 одиниць. Інколи люди просто ставлять собі за мету схуднути, втрачають 10 кг і тиск у них стає нормальний.
Навіть при початковій гіпертонії, коли немає додаткових факторів ризику, ми починаємо з модифікації способу життя. Якщо протягом трьох місяців ми не досягаємо нормалізації тиску, тоді призначаємо медикаментозну терапію задля досягнення цільового рівня.
Війна також додала складнощів: постійна тривога, стреси, недоспані ночі, переживання за майбутнє і за близьких, що негативно впливає на здоров’я серця та судин. Дуже важливо навчитися розслаблятися, спати хоча б по 7–8 годин на добу. Подолати панічні атаки та хронічне безсоння самотужки вкрай важко, краще звернутися до фахівців. А тонометр тепер має бути в кожній домівці — для регулярного вимірювання артеріального тиску.
— Зараз ми маємо великий плюс по «Доступних ліках», у нас з’явилися якісні комбіновані препарати і сімейний лікар має можливість вибору, — говорить Наталія Скорейко. — Але щоб досягти позитивного результату, має бути така співпраця, де пацієнт довіряє своєму лікарю. Ми весь час своїм пацієнтам з гіпертонічною хворобою кажемо: «Ви ліки п’єте не для того, щоб знижувати тиск, а для того, щоб серце зберігало свої розміри, функцію, скоротливу здатність, щоб у вас не було проблем в майбутньому, щоб не було ішемічної хвороби. Оце є основна мета прийому». А не так, що лікар призначив препарат, а пацієнт випив двічі, а потім забув і перестав.
Важливо бути на контакті, має бути така система постійного контролю. Це не тільки так: раз поміряли, призначили і все. Цей лікар повинен цих хворих викликати і моніторити, чи допомагає цей препарат, чи досягає цей пацієнт цільового рівня чи ні.
Ще одна погана звичка українців — переносити хвороби «на ногах», працювати, незважаючи на погане самопочуття, бо «так треба». А це теж впливає на розвиток ускладнень, бо дає додаткове навантаження на організм. Інколи наших людей важко переконати звернутися по допомогу до лікаря, бо така ментальність. От голова боліла, людина цитрамон випила і ходить собі далі, а хто той тиск міряв? Однак має формуватися психологія ментального здоров’я, сам пацієнт повинен розуміти, наскільки це для нього важливо, щоб уникнути ситуації, коли вже потім доводиться викликати бригаду швидкої допомоги, бо стався гіпертонічний криз!
Навіть якщо немає ніяких симптомів і нічого не турбує, варто регулярно вимірювати артеріальний тиск. Сьогодні це можна безкоштовно зробити у будь-якому лікувальному закладі, не відмовлять й у кожній аптеці. Корисно мати тонометр вдома і самостійно відстежувати зміни тиску. А також, повторю, дуже важливо змінити свій спосіб життя на більш здоровий.
Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю авторів і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
