У селах Забайкальського краю Росії втрати на війні в Україні сягнули катастрофічних масштабів. У деяких населених пунктах загинули близько 10% чоловіків працездатного віку .
Меморіал у селі Архангельське
Влітку 2026 року в селі Архангельське Красночикойського району встановили меморіал загиблим на війні. На стелі — 14 імен. За даними на 2025 рік, у селі мешкає 575 осіб, з них 250 чоловіків, із яких 140 — працездатного віку. Таким чином, втрати становлять 10% від усіх чоловіків працездатного віку .
Село Етитей: понад 10% втрат
За 30 кілометрів від Архангельського, у селі Етитей, проживає 210 осіб. Із 110 чоловіків семеро вже загинули на війні — це 6,4% від загальної кількості. Однак, враховуючи, що чоловіків працездатного віку тут приблизно 63 особи, частка загиблих може перевищувати 10% .
Хто гине: історії загиблих
Серед загиблих — люди різного віку та професій. 25-річний Дмитро Нагаєв, який служив санітаром групи спецназу, загинув 9 червня 2025 року. Родичі згадують, що він нікому не сказав про своє рішення піти на війну — просто зателефонував дорогою .
38-річний Михайло Бунтовських, який заробляв збором кедрових горіхів, загинув у жовтні 2025 року. Його тіло вдалося ідентифікувати лише через пів року. Він пішов на війну після смерті дружини, залишивши двох дітей .
58-річний Іван Маріловцев загинув через два тижні після прибуття на фронт у серпні 2025 року. Він також не мав постійної роботи .
30-річний Антон Антонов, батько вісьмох дітей (п’ятеро з яких прийомні), заключив контракт 11 лютого 2026 року, а загинув 19 квітня .
Загальна статистика по району
Загалом по Красночикойському району (населення 15 566 осіб) на меморіалі в райцентрі Красний Чикой встановлено 154 імені загиблих у локальних конфліктах. Із них 139 — учасники вторгнення в Україну. Це 1,8% від усього чоловічого населення району та понад 3% від чоловіків працездатного віку .
Жителі Забайкальського краю мають у 15 разів більше шансів загинути на війні, ніж москвичі. За офіційними даними, понад 15% населення регіону живе за межею бідності.
