У суботу, 26 вересня, Рівне проведе в останню путь трьох військовослужбовців, які загинули, захищаючи Україну. Прощання відбудеться о 10:00 на майдані Незалежності. Заупокійну службу проведуть у Свято-Покровському соборі, а поховають воїнів на Алеї Героїв кладовища «Нове».
Дмитро Шкуць
Дмитро Шкуць народився 6 жовтня 1994 року в Рівному. Навчався у школі №12, згодом здобув вищу освіту інженера-механіка в Національному університеті водного господарства та природокористування. Після навчання працював будівельником.
У квітні 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України. Служив командиром взводу у 33-й окремій механізованій бригаді, захищав країну на Курахівському напрямку.
«Це був веселий та доброзичливий хлопець, який завжди міг підтримати інших і ніколи не боявся брати на себе відповідальність. Для рідних він назавжди залишиться людиною з великим серцем, яка щиро любила життя та своїх близьких», — розповів брат захисника.
30-річний молодший лейтенант Дмитро Шкуць загинув 8 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час він вважався зниклим безвісти — лише нещодавно його особу вдалося ідентифікувати. У захисника залишилися батьки, брат та племінники.
Владислав Алексєєв
Владислав Алексєєв народився 10 квітня 1995 року в Рівному. Навчався у школі №27, згодом — у Рівненському технічному коледжі. З юних років захоплювався автомобілями і значну частину життя присвятив улюбленій справі.
У липні 2024 року приєднався до лав Збройних сил України. Служив у 100-й окремій механізованій бригаді («Сталева Сотка»). Спочатку був звичайним піхотинцем, згодом став командиром бойової машини, а далі — старшим техніком роти.
«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, він добровільно пішов до ТЦК, але тоді сказали чекати», — розповіла мама захисника.
Під час служби був відзначений низкою нагород: почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», медалями «Хрест доблесті», «За оборону міста Тороцьк» та бригадними відзнаками.
31-річний молодший сержант Владислав Алексєєв загинув 18 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У захисника залишилися батьки, брат та син.
Сергій Рєзніков
Сергій Рєзніков народився 30 грудня 2002 року в селі Ганусівка Старобільського району на Луганщині. Навчався у місцевій школі, згодом — у Кремінському кадетському корпусі та Одеській військовій академії.
Після навчання підписав контракт зі Збройними силами України. Початок повномасштабного вторгнення зустрів у військовій частині. Захищав країну на гарячих напрямках Запорізької та Донецької областей. Під час служби отримав нагороду «Золота зірка».
«Сергій ще у школі вирішив, що буде військовим. Він дуже любив спорт, був доброзичливим та ерудованим хлопцем, захоплювався історією та географією», — розповіла мама захисника.
21-річний молодший сержант Сергій Рєзніков загинув 17 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти — лише нещодавно його особу вдалося ідентифікувати. У захисника залишилися батьки та сестра.
