Сьогодні тут діє Зал камерної та органної музики, на сцені якого виступали всесвітньо відомі артисти і де досі можна почути звуки унікального музичного інструменту, що важить аж 12 тонн.
Дізнатися дещо більше про те, що пережила одна з найдавніших та найцікавіших будівель Рівного, запрошує обласна філармонія. Минулої неділі, до Всесвітного дня туризму, в Органному залі провели першу в цьому сезоні театралізовану екскурсію “Легенди давнього костелу”. Відвідати її зібралися не тільки рівняни, а й приїхала група туристів з Києва.
За прочиненими старовинними високими дверима лунає музика Баха. Гості заходять досередини під звучання органа, що має понад 2 тисячі труб. Як розповідає краєзнавиця та екскурсовод Світлана Калько, будівля колишнього костелу має унікальну акустику, а цей величний інструмент створений спеціально для неї. Він настільки чутливий, що реагує на вологу у повітрі та навіть на сонячне світло. А сплав, з якого виготовлені труби, фірма “Рігер- Клосс” тримає у суворій таємниці. Майстрів, які обслуговують орган і можуть у разі чого його полагодити, в Україні залишилося не більше десятка. Нині це вкрай рідкісна професія.
Чи це той самий інструмент, який слухали під час меси прихожани костелу сто років тому? На жаль, ні. Радянська влада безжально демонтувала старий орган, який свого часу вважали одним з найкращих у східній Європі – і він навіки замовк, зогнивши на місцевому сміттєзвалищі…
Відома органістка Євгенія Бельмас запрошує подивитися на орган ближче і показує, як він видає звуки – від найнижчого глухого гудіння, від якого по шкірі ідуть дріжки, до найвищих нот, що вже нагадують ультразвук. “О, це теж знайома мелодія, це ж саундтрек до фільмів про юного чарівника Гаррі Поттера”, – відгадують екскурсанти. Є у органістів і свої традиції. Зокрема, виконавиці не носять взуття на підборах, а дехто й взагалі грає босоніж – і на те є вагома причина.
Дзеркало на органі, яке дозволяє музиканту бачити диригента, має не менш цікаве походження: лише дивуєшся винахідливості наших майстрів.
Далі Світлана Калько веде групу вузькими сходами нагору: туди, де за вітражами на фасаді ховається невелика кімната, де зберігається частина іншого органу, що колись звучав у Дубні та у рівненському музучилищі і який тепер можна побачити хіба що на старих, ще чорно-білих світлинах.
Заворожує історія й вітражної “рози” Діви Марії на фасаді будівлі, де встановлено годинник, який “вперто” не хоче працювати, як не билися над ним майстри. Містика? “Можливо, просто не треба було чіпати це місце”, – резюмує гід.
Сумно чути й про долю старовинних колоколів костелу та його унікального розпису. Якби не знищили, а зберегли до цього часу – до Рівного туристи з’їжджалися б натовпами…
Є тут і своя, доволі правдива легенда про приховані скарби, які уже давно осіли, вочевидь, у чиїсь приватній колекції. Так само як і про те, що сталося з осквернителями храму, які ламали хрести й виносили ікони та церковне приладдя.
У радянські часи костел перетворили на … кінотеатр. А від подальшої реконструкції його вберегли небайдужі митці, які змогли переконати місцеве партійне керівництво перетворити його уже на храм музики.
І знову лунає музика. Послухати арію у виконанні артисток філармонії та знову неймовірне звучання органу уже можна й з балкону. Акустика тут й справді вражає.
Згори спускаємося в підземелля, до Мистецького цоколю, щоб почути продовження історії костелу, його засновників, покровителів та прихожан. Цікаво, що написана колись спеціально для цього храму ікона Богородиці з дитям Христом таки змогла пережити період войовничого атеїзму. Як саме її вдалося врятувати і де перебуває оригінал нині, також знає Світлана Калько. А от копію образу й нині можна побачити на почесному місці у Мистецькому цоколі. Нарешті, ікона повернулася додому…
Півтори години екскурсії минають непомітно, а в голові подумки проносяться старі фотографії, неймовірні історії та звуки органу.
