– Доброта деяких людей настільки щира, що відчувається в кожному погляді та вчинку. Вони не прагнуть зайвої уваги, проте назавжди западають у душу. Таким був і Володимир Криницький – щирий, доброзичливий, надійний, із надзвичайно добрим серцем. Його щиро любили рідні, друзі та побратими. Як влучно каже дружина: «Він був Янголом на землі» – і це найкраще відображає всю сутність цієї світлої людини, – таким пам’ятають хороброго земляка у Сарненській громаді.
Солдат Криницький Володимир Анатолійович народився 1 грудня 1975 року в місті Сарни. Навчався у ВПУ № 22, здобув середню спеціальну освіту. У 1990-х роках займався підприємницькою діяльністю, згодом працював у сфері ремонту автомобілів.
Як розповіли у міській раді, Володимир мав багато захоплень, які наповнювали його життя радістю.
– Любив музику, риболовлю, збирання грибів, цінував природу й особливо добре ставився до тварин. Мав широке коло друзів, адже вмів щиро спілкуватися, підтримувати й знаходити добре слово для кожного. Умів бачити радість у простих речах і ділитися нею з іншими. Особливе місце в його серці займав син Юрій, який зник безвісти на війні. Володимир щиро молився за нього, жив надією отримати добру звістку та дочекатися повернення сина.
Коли настав час стати на захист Батьківщини, Захисник зробив свій вибір. 19 квітня 2024 став до лав ЗСУ, служив у складі 65-ї окремої механізованої бригади на посаді танкіста. У травні 2026 році продовжив військову службу в 11-му прикордонному загоні «Форпост». Мав позивний «Криня», а побратими, знаючи його добре серце та чуйність, із теплотою називали «Криня-Добриня».
Разом із побратимами виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, зокрема поблизу Роботиного. У складних умовах війни Володимир залишався вірним військовій присязі, відповідально виконував покладені на нього завдання та був надійним товаришем для тих, хто стояв поруч. Його добре серце, за яке так цінували в мирному житті, залишалося незмінним і серед побратимів.
14 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку Володимир отримав тяжкі поранення. Відтоді розпочалася тривала боротьба за його життя. Два з половиною місяці медики робили все можливе, а рідні не втрачали надії на диво. Та, на жаль, 30 жовтня 2026 року в лікарні Києва Володимир помер, так і не прийшовши до свідомості.
За його життя тепер говоритимуть добрі спогади, за ним сумуватимуть ті, кому він був дорогим, а його щирість і людяність назавжди залишаться в серцях усіх, хто мав щастя його знати.
Прощання та поховання Володимира Криницького відбудеться у суботу, 7 листопада.
Маршрут жалобного кортежу:
10:00 – початок руху містом: Костопільська – Європейська – Я.Губені – Незалежності
10:15 год.- прощання вдома (вул. Незалежності, 68)
11:00 год.- чин відспівування у Свято-Троїцькому храмі УПЦ (Доротичі)
12:00 год.- прощання на центральній площі міста
13:00 год.- поховання на Алеї Героїв (вул.Шарпака)
