Мені невідомо, що саме спонукало засновників чи не найбільшої торгової мережі України дати їй саме таку назву. Навряд чи тоді навіть у найкошмарнішому сні хтось міг уявити, що ця назва колись набуде не переносного, а буквального значення — магазини цієї мережі стали останнім часом справжнім епіцентром ворожих обстрілів. Це не залежить від регіону — вороги знаходять і втрапляють у згадані магазини з регулярністю, яка багато про що свідчить. Наприклад, про те, що на п’ятому році війни ворог навчився вражати цілі у будь-якій точці України, набагато випередивши нас у розвитку технологій вбивства. Тепер вже не існує такого місця, де можна було би вважати себе у повній безпеці — коли ворог захоче, тебе знайдуть і в тебе вцілять! Втішає хіба що те, що у ворога поки що не так багато дронів та ракет, аби накрити ними усю територію нашого проживання. Поки що ворог зосередився на магазинах «Епіцентру» та інших об’єктах, про які наші засоби масової інформації нам не повідомляють. Вони б і про «Епіцентри» не повідомляли, але влучання у них приховати фізично неможливо. На відміну від тих, про які ми не знаємо. Як не знали про склади боєприпасів на околицях Києва, які чомусь знайшли ворожі стрільці. Чим ми можемо на це відповісти, окрім тікати світ за очі туди, куди ворожі дрони та ракети поки що не долітають? Щодо повідомлень про те, що наші дрони палять заводи на території ворога, то вони якось не дуже надихають. Тому що на здатності ворога стріляти по наших тилах красиві картинки палаючих заводів у тилу ворога ніяк не відображаються. Як кажуть у народі: поки товстий засохне — худий здохне! Навіщо я про це все пишу? Не знаю. Може для того, щоб мої читачі трималися подалі від магазинів «Епіцентру»? Але де гарантія, що завтра епіцентром обстрілів не стануть місця із менш промовистими та пророчими назвами? Коротше, бережіться як можете!
Епіцентр
2 хв. читання
Поділитися цією статтею




