Трійця злочинців після скоєння цього вимагання не вгамувала своїх «апетитів». Їхнім ватажком став «авторитет» на прізвисько Дреля, який відбував покарання за зберігання наркотиків у Полицькій колонії, що у Володимирецькому районі нашої області. Вийшовши на волю, працювати не захотів, а став шукати довірливих, яких можна було «розвести на бабки». Він сам не раз вживав наркотики. Ще одного з товаришів ватажка депортували з Польщі, бо запідозрили там у причетності до злочинної діяльності. Він швидко знайшов вихід із цього становища, змінивши своє немилозвучне прізвище на дружинине, отримав новий паспорт, а отже, і змогу знову їздити у Польщу.
В поле зору цього злочинного гурту потрапили підприємці, які у Володимирці скуповували у населення гриби та ягоди, робили їх первинну обробку та відправляли за кордон, зокрема у Польщу та Словаччину. У райцентрі з’явились дві конкуруючі фірми, одну з яких очолював місцевий мешканець, а іншу — іноземець. Населення охоче здавало їм ягоди, які збирало в лісах. Для багатьох сімей, які не мають нині роботи, такий заробіток став єдиним джерелом доходу. Якось в офіс до пана Юрія завітали троє молодиків.
— Мужик, ти брав в іноземця ящики на ягоди? Отож знай, що вони наші, а ти віднині й назавжди став нашим боржником, маєш заплатити 5 тисяч доларів, не заплатиш — вб’ємо і закопаємо, — сказав один з несподіваних «гостей». — Чим швидше це зробиш, тим скоріше розпрощаємось.
Спроба Юрія довести, що він нікому й нічого не заборгував, виявилась марною. Підприємця молодики примусили відчинити сейф і забрали звідти три тисячі гривень готівки. За рештою пообіцяли прийти згодом. Після цього «візиту» життя Юрія перетворилось на пекло, йому неодноразово погрожували, нагадували про борг, хоча насправді він нікому й нічого не заборгував. Місцеві люди запідозрили, що вимагачі з’явились в їхньому тихому містечку не з власної ініціативи, а старанно виконували чиєсь замовлення. Хто міг бути цим замовником? Звісно, котрийсь із конкурентів пана Юрія. Така версія розглядалась і оперативниками, під підозрою був і один чоловік, проте довести його причетність не вдалося.
Одного ранку вимагачі прийшли з погрозами в будинок, де мешкав Юрій та його вагітна дружина. Було це у липні 2001 року. Цього разу ватажок на «операцію» з партнерами не пішов, він ніби передчував, що з тими має щось трапитись. Водієм до злочинців напросився 29-річний Ігор. Для всіх, хто знав цього молодого чоловіка, його вчинок видасться безглуздим, адже Ігор — син забезпечених та поважних батьків, який мав все, що забажає, та, вочевидь, не вистачало для цілковитого щастя ризикованих пригод. Гурт того ранку потрапив у засідку, яку влаштувала для нього Служба безпеки України. Побачивши бійців спецпідрозділу «Альфа», «круті мужики» мало не знепритомніли від страху. В автомобілі, припаркованому біля будинку підприємця, знайшли пістолет.
Ватажок ще деякий час переховувався від слідства, проте його знайшли та затримали у Ковелі. Нещодавно розгляд цієї справи закінчив Апеляційний суд Рівенщини.
— Підсудним інкримінували вимагання, вчинене організованою групою, суд визнав їх винними. Віктора Яринича та Івана Бенца засуджено до трьох років позбавлення волі, Олега Максимчука — до двох з половиною років позбавлення волі, Ігоря Олексюка — до двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання покарання на рік. Вирок суду набрав чинності, — розповів кореспонденту «РВ» начальник управління Служби безпеки України в Рівенській області генерал-майор Віктор Садовник.
