 |
|
 |
|
 |
|
|
|
 |
|
|
Своїм життям два дні поспіль жив у парку ім. Шевченка міжнародний фестиваль ковалів “Металеве серце України”, участь у якому брали як бородаті засмаглі від вогню чоловіки, так і тендітні дівчата, які міцно тримали у руках інструменти
|
 |
|
|
Глядачі ковальського фестивалю мали можливість проголосувати за конкурсну роботу — ангела, якого учасники виготовляли в парку
|
 |
|
|
Найпопулярнішою розвагою у неділю стало фотографування з “живими скульптурами” — акторами, які готові годинами стояти у різних образах на спеціальних постаментах. Серед 20 акторів був і рівнянин Корній Демидюк
|
 |
|
|
Найбільш видовищним проектом суботи стало дефіле “Моя маленька вишиванка”, коли подіумом, встановленим на майдані, йшли маленькі діти у вишитих костюмах. Найменшим учасникам було від одного місяця
|
 |
|
|
На майдані Незалежності глядачі роздивлялися дві виставки — ретрофото рівнян у масивних гарних рамах та найкращі світлини конкурсу “Несподіване Рівне”
|
 |
|
|
Честь відкрити своїми роботами виставкову залу випала колишньому директору художньої школи Анатолію Мартиненку. Міський голова свого захоплення роботами не приховував, незважаючи на те, що Мартиненко свого часу навчатися у “художці” його не взяв
|
 |
|
|
Загалом День міста був цікавий тим, що у різних точках Рівного кожен міг знайти розвагу за смаком. Десь з фокусниками гралися діти, десь лунав джаз чи класична музика, а хтось слухав літературну презентацію
|
 |
|
|
Міські відзнаки та нагороди цього разу вручали у щойно відкритій виставковій залі міського Будинку культури. Для цього оперативно розставили розкладні столи, запросивши на урочистості й іноземних гостей. Директор Палацу дітей та молоді Ірина Первушевська отримала звання “Почесний громадянин”, такою ж нагородою місто вирішило посмертно відзначити директора школи “Центр Надії” Надію Маринович
|
