16 грудня 1991 року, уже після Біловезьких угод, Казахстан останнім із радянських республік проголосив державну незалежність. Держава Казахстан успадкувала від Казахської РСР значну територію (2,7 млн. кв.км — 9-те місце в світі) і багаті природні ресурси. І хоча за запасами нафти і природного газу Казахстан поступається Росії і Туркменистану, за останнє десятиліття були відкриті нові значні родовища енергоресурсів на заході країни, зокрема, на шельфі Каспію.
Ще одним істотним фактором пострадянського розвитку Казахстану стало те, що в національній пам’яті казахів тема національного гніту з боку Росії не домінувала. Історія боротьби з російською колонізацією в XIX ст. і щкода, завдана ядерними випробуваннями на Семипалатинському полігоні, поєднувалась в історичній пам’яті казахського народу с героїчними сторінками про великі будови і освоєння цілини.
Поєднання географічних, економічних, демографічних факторів та історичної пам’яті значною мірою визначило розвиток політики Казахстану в 90-ті роки і пізніше. За Конституцією Республіки Казахстан 1995 року, лише казахська мова є державною, однак російська мова офіційно використовується поряд з казахською в органах державної влади. Правда, в останні роки намітився значний крен на користь розвитку саме казахської мови, особливо в школах і на телебаченні.
Казахстану вдалося уникнути також соціальної напруги. Держава зуміла розподілити прибутки від експорту природних ресурсів таким чином, щоб у країні, з одного боку, не було бідності, а з іншого — були інвестиції в модернізацію економіки. Не випадково, згідно зі звітом Світового банку, Казахстан у рейтингу “Doing Business” посідає сьогодні 49-те місце.
 |
|
 |
Президент Нурсултан Назарбаєв
|
Стабільність забезпечується політичною системою, за якою влада вже на ранньому етапі була зосереджена в руках президента. “М’який” авторитаризм Н.Назарбаева успішно усував конкуренцію, не застосовуючи при цьому масових репресій. Одним із кроків, спрямованих на зміцнення особистої влади президента стало перенесення столиці з Алма-Ати в Акмолу (до 1992-го — Цілиноград, з 1998-го — Астана). Це дозволило зменшити політичний вплив традиційної еліти і бізнесових кіл, що досі зосереджені в найбільшому місті країни. І хоча слабенька казахська опозиція глузливо називає президента “петеушником планетарного масштабу”, натякаючи на те, що Назарбаєв навчався в Дніпродзержинському ПТУ №22, що на Дніпропетровщині, цьому “петеушнику” вдається вдало утримувати збалансовані відносини з найважливішими партнерами — ЄС, США, Китаєм і Росією (що не дуже вдається, до речі, українським лідерам). Казахстан врегулював прикордонні питання з Китаем і почав енергійно залучати китайські інвестиції і розвивати торгівлю зі східним сусідом.
 |
|
|
Колишня столиця Казахстану — Алмати
|
У 2012 году Назарбаєв увійшов до десятки найвпливовіших політичних діячів мусульманського світу. Не менше значення має потрапляння Нурсултана Назарбаєва в 2009 році в список 100 творців і діячів світової спільноти, що “справили значний вплив на развиток ситуації на пострадянському просторі”.
У самому Казахстані Нурсултану Назарбаєву в 2010 році присвоїли статус Лідера нації. З того часу главу держави практично не включають до різних внутрішніх рейтингів ефективності чиновників, кризових менеджерів і впливових политиків через очевидність і беззаперечність його лідерської позиції.
