Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти в останні кілька років був предметом майже винятково скандальної інформації. Постійно висловлювались сумніви у доцільності існування закладу, піднімались питання фінансування, виникали проблеми з призначенням керівництва. Нині це питання постало знову – три місяці в інституті працює виконуючий обов’язки ректора, натомість в обласній раді знову немає одностайності щодо майбутнього закладу. Хоча в інституті вирішили вперше за багато років обрати ректора так, як це роблять у інших ВНЗ – голосуванням колективу. А обласна рада, керуючись думкою працівників, має лише затвердити обраного керманича. Нинішній в.о. ректора РОІППО Дмитро Симак навіть не сумнівається, що інститут потрібно не просто зберегти, а й дати йому можливість розвиватися – запровадити нові технології, позбавитись корупційної складової, запросити видатних фахівців педагогіки.
– Навколо нашого закладу останнім часом шириться багато негативної інформації, чуток. Складалось враження, що цей заклад нікому в області не потрібен, потрібно лише заробити на ньому гроші, і відбувається цілеспрямована брудна кампанія проти інституту, – говорить в.о. ректора Дмитро Симак. – При цьому я впевнений, що це прекрасний заклад, в якому працює гарний колектив, який робить неоціненний внесок, про який чомусь ніхто не згадує – допомагає підвищувати професійну кваліфікацію вчителям, що врешті-решт має позначитись на якості освіти в області.
І в інституту є багато цікавих перспектив. Зокрема, під час процесу децентралізації говорять про створення так званих опорних шкіл – зразкових навчальних закладів із найкращими педагогами та учнями, навколо яких би об’єднувались менші школи. Чому б таку зразкову установу обласного рівня не створити на базі РОІППО? Це був би своєрідний дослідний заклад – якщо ми тут даємо підвищення кваліфікації вчителям, то, мабуть, безпосередньо з учнями також повинні вміти якісно працювати. Багато університетів мають свої гімназії, якими опікуються, готуючи там своїх майбутніх студентів. І якщо подібний середній навчальний заклад створити на базі Інституту підвищення кваліфікації педпрацівників, думаю, уже не буде ні в кого спокуси наш інститут розформовувати.
– А що робить керівництво, щоб у влади не виникало бажання ліквідовувати РОІППО?
– Я прийшов до вчителів і поспілкувався з ними на тему, кого б вони хотіли бачити серед своїх викладачів – по конкретних прізвищах. Щоб самим вчителям процес підвищення кваліфікації був цікавим. Адже рівень викладача РОІППО має бути на дві голови вищим за вчителя!
Тому ми домовились повернути тих професорів у інститут, яким довіряють вчителі. Разом з тим, плануємо запрошувати і надалі на лекції відомих особистостей – «світил педагогічної науки».
Окрім того, ми позбавились «працівників», які нібито працювали на 0,25 ставки, але насправді таких людей у закладі ніколи не було або ж вони мали низький кваліфікаційний рівень. Важко сказати, наскільки за три місяці, відколи я на цій посаді, ми подолали корупцію, але це потрібно робити й надалі. Є багато нюансів, як зменшити корупційну складову в нашій діяльності. Зокрема, забрати необхідність слухачам робити курсові та реферативні роботи, замінити чимось іншим. Головне, щоб було бажання керівника щось змінювати. Я особисто готовий реагувати на інформацію – нехай вчителі лише розповідають, з якими проблемами стикаються в нашому інституті.
– А чому вчителям потрібно підвищувати свою кваліфікацію?
– Школа – це найважливіший орган у нашому суспільстві. Адже вона тримає у себе найдорожче, що у нас може бути – наших дітей. Якщо ми будемо з вчителями якісно працювати, професійно оцінюючи їхню роботу, вони й дітям передадуть гарні знання.
Але суспільство не стоїть на місці, постійно розвивається, тому й педагог повинен розвиватись. Очевидно, живучи у далекому селі й нікуди не виїжджаючи, це робити складно.
Під час нещодавньої міжнародної конференції своїм досвідом з нами ділились поляки. У них вчитель не має зобов’язань підвищувати свій рівень. Тому навіть самі польські педагоги розповідають, що від цього значно знижується рівень освіти. І вони застерігають нас, щоб ми не робили помилок, як вони. Вчергове тим самим доводячи, що такий інститут, як наш, повинен існувати, працювати з вчителями і намагатися встигати за інформаційними змінами у суспільстві.
