Цікавим тоді було те, що серед «нових киян» яскраво вирізнялися «донецькі», які або переводили свій бізнес до столиці, або засновували новий. Причому одразу ж платили удвічі більше, ніж ті, хто робив те ж саме до них. Пригадую, як побігли тоді у напрямку «донецьких» львівські журналісти, відштовхуючи одне одного у намаганні зайняти краще місце і миттєво забувши про свою «національну свідомість». За рік-два дотепні кияни почали розповідати анекдоти, в яких багаті та простакуваті донеччани зайняли місце «нових руських». Ще за два роки розпочався перший Майдан — столиця ще не була готова так швидко прийняти «донецького» президента. Що було далі — усі добре пам’ятають: президенту з Донецька довелось тікати до Росії, а замість багатих «донецьких», які вже укорінилися в столиці, до Києва рушили тисячі інших «донецьких», які втікали і продовжують втікати від «руського міра». Про них кияни вже не розповідають анекдотів — занадто близько до них нові переселенці. У кожному будинку, в кожному магазині, в кожній «конторі». На відміну від своїх земляків-скоробагатьків, які приїхали десять-п’ятнадцять років тому, вони не прагнуть встановити «свій порядок», а навпаки — намагаються якомога непомітніше розчинитися у житті мегаполіса. Видають їх лише номери автомобілів із донецькою серією АН, яку не дають замінити на київську чинні закони про «реєстрацію громадян». Ну і, звичайно, мова, яку ні з чим не переплутаєш. Сказати, що «донецькі» за ці п’ятнадцять років змінили Київ — це нічого не сказати. Так звані корінні кияни, чиї бабусі поприїжджали колись до столиці із сіл та містечок в радіусі сотні-другої кілометрів, зовсім тихі стали. Ностальгують за «горадом, каторава нєт», і за першої нагоди їдуть за кордон. В основному до Польщі, як і всі. Навіщо я про це все написав? Тому що у Рівному нині відбувається те ж саме, що було у Києві п’ятнадцять років тому. Різниця лише в тому, що до нашого міста їдуть не «багаті донецькі», а «багаті сарненські». Цікаво буде спостерігати за тим, як вони змінять наше місто або навпаки — як місто змінить їх. Принаймні шансів на те, що наступним міським головою у нас буде «сарненський», дуже багато, хоч із першої спроби це поки не вдалося.
Багаті гості
На початку 2000-х у Київ масово переселялися вихідці з інших областей. Це був звичний процес, який триває рівно стільки, скільки існує людство — столиця-бо дає набагато більше можливостей для освіти, кар'єри чи просто заробітку.
Поділитися цією статтею





