Люди, як відомо, з кріслами не народжуються. Це вже потім людині за особливі чиновницькі заслуги дають право на якомусь гарному кріслі посидіти. І тримається людина за те крісло, чіпляється за бильця до болю у пальцях. За своєю давньою гарною звичкою, заступник голови облдержадміністрації Юрій Кічатий, який повернувся у своє крісло після невдалої боротьби на теренах Рівенщини за колись провладного кандидата, зібрав за круглим столом керівників обласних партійних осередків. Тему вибрали для обговорення знаменну — День соборності України. Але чи то контингент для зустрічі невдало підібрався, чи кожен думав про своє, — розмови якось не вийшло. А насамкінець до зали увійшло кілька схвильованих останніми політичними подіями рівнянок із доволі непростим для відповіді запитанням: «Кого тут з крісел викидати?».
— Я важу 102 кілограми, то треба силу мати, щоб мене викинути, — зауважив екзальтованим панянкам Юрій Кічатий.
Задумавшись над практичними аспектами реалізації благородної справи люстрації, революціонери свій запал вичерпали, як вичерпали тему для обговорення учасники круглого столу. Очевидно, що і без допомоги добровільних дружинників за декілька днів перші розпорядження нового Президента піднімуть з крісел кілька тонн чиновницької братії. Люди, як відомо, з кріслами не народжуються.
