«Якісь американці начебто організували на вулиці Приозерній релігійний сімейний дитбудинок і збирають до нього вродливих і фізично розвинених дівчат з Тучинської школи-інтернату». Ця інформація, озвучена на засіданні координаційної ради з питань профілактики злочинності серед неповнолітніх заступником міського голови Світланою Богатирчук-Кривко, не могла залишитися поза увагою відповідних органів. І в будинок на Приозерній було вислано перевірку. Вона встановила, що дійсно за вказаною адресою проживало п’ятеро дівчат, які до того навчалися у Тучині. Втім, те, що у ставленні до них застосовувалися якісь неправомірні дії, за словами Світлани Богатирчук-Кривко, не підтвердилося. Навпаки, іноземні благодійники, які раніше викладали в Тучинській спецшколі на волонтерських засадах англійську мову, навіть оплачували навчання дівчат у Рівенському технікумі економіки і підприємництва. Тож єдиним, у чому звинуватили місіонерів, було те, що їхній дитбудинок не був оформлений належним чином в органах влади і в ньому проживало двоє неповнолітніх, які мають батьків.
Втім, як розповів начальник обласного відділу у справах релігій Ігор Соколовський, це не єдине порушення, яке допустили американські благодійники. По-перше, вони приїхали в наше місто з місіонерською діяльністю і мали право на її проведення лише в межах громади, яка їх запросила. В той же час не виключено, що дітям зі школи-інтернату під час викладання англійської мови, між іншим, нав’язувалася «правильна» віра. Крім цього, від місіонерської діяльності останнім часом американці відійшли. По-друге, кілька кольорових фото тучинських дівчат, які проживають у будинку (а серед них і неповнолітні), викупленому американцями, з’явилися чомусь на сторінках журналу Вільної Методистської Церкви, який видається у США. А згідно з законодавством нашої держави, публікувати фото неповнолітніх можна лише з дозволу батьків чи опікунів. Тож нині іноземним благодійникам загрожує відмова в отриманні погодження на подальше здійснення місіонерської діяльності та скорочення терміну перебування у нашій державі.
Втім, Сергій Примачок, який працює в місії «Без кордонів», живе з сім’єю у будинку на Приозерній (американці мешкають за іншою адресою) і наглядає за дівчатами, не згодний зі звинуваченнями на адресу іноземних благодійників.
— У нас не дитбудинок, а звичайний приватний будинок, — пояснює він, — тому ми не повинні його офіційно реєструвати. Утримується будинок на благодійні кошти американських громадян. А дівчата у нас живуть так, як будь-які інші студенти, на квартирі, тільки ми з них не беремо за це плату. Чому саме дівчатам дозволили тут жити? Просто дівчата-сироти більш незахищені у цьому світі, їм тяжче вижити, ніж хлопцям. Вони швидше можуть зійти на неправильний шлях. Звісно, в наш час повірити у таку благодійність тяжко. Але тут справді лише благодійні мотиви. Хоча не заперечую, що ми ставимо перед собою мету, щоб дівчата повірили в Господа.
Втім, найвагоміший аргумент на захист американських благодійників прозвучав з уст їхніх підопічних, які мешкають у будинку на вул. Приозерній.
— Мама від мене відмовилася, коли я була ще маленька, — розповіла 20-річна Людмила Ніца. — Я виросла в інтернаті. Нині навчаюся в технікумі економіки і підприємництва. Прожити на студентську стипендію нереально. Тож допомога іноземних благодійників мені була дуже доречною. В їхньому будинку ми живемо, як удома. Вони нам оплачують при потребі лікування, повністю нас вдягають, годують. Крім цього, оплачують навчання в технікумі. Ми не є членами їхньої церкви і ніхто не змушує нас ними ставати. І взагалі, перш ніж судити про американців, скажіть, чи знайдуться такі українці, які візьмуть до себе жити таких сиріт, як ми? Ви б взяли?
