На початку тижня Костопіль опинився у центрі уваги українських та міжнародних засобів масової інформації. Кореспонденти з телевізійними та фотокамерами заполонили вулицю Степанську, де нині проживає мати «львівської терористки» — 33-річної Ірини Саветіної. Саме вона в ніч на 22 лютого заклала у центрі Львова саморобну вибухівку, що призвело до загибелі поліцейської Вікторії Шпильки, поранення понад двох десятків людей та численних руйнувань.
Дізнатися про терористку щось додатково до того, про що було повідомлено одразу після її затримання, численним гостям Костополя не вдалося. Людей, подібних до Ірини Саветіної, які не змогли знайти себе у нинішньому житті і тому згодні заради заробітку на будь-яку авантюру, вистачає не лише у Костополі, а й повсюди. Єдиний досвід, який охочі до легких заробітків можуть винести із цієї трагедії — з голоду вони в разі чого точно не помруть. На довічному ув’язненні харчуванням забезпечують регулярно!
Цього понеділка Галицький районний суд Львова обрав запобіжний захід підозрюваній у вчиненні теракту Ірині Саветіній — тримання під вартою на строк 60 діб без права внесення застави. Їй повідомлено про підозру за ч.3 ст.258, ч.1 ст.263 КК України — терористичний акт, що призвів до загибелі людини, та незаконне поводження зі зброєю. Досудове розслідування триває. Того ж дня стало відомо про затримання її спільниці — 18-річної мешканки Харківської області. Саме вона зателефонувала на гарячу лінію поліції, коли Ірина Саветіна заклала вибухівку й покинула місце майбутнього теракту.
Ірина Саветіна, підозрювана у теракті:
— Я не мала наміру вчиняти теракт, тому дуже про це шкодую. Я не розуміла наслідків своїх дій. На мене вийшли більше тижня тому завдяки Telegram-каналу, де запропонували роботу. Всі мої дії контролювалися по відеозв’язку. Ця людина представилася Марком. Я не знала, що він з Росії. Мені про це сказали уже у відділку СБУ після затримання. Я не знала, що це вибухівка. Мені сказали, що ми будемо робити хлопавку. Коли це вже сталося, то мені було наказано виїхати зі Львова за місто. По дорозі я викинула два мобільні телефони. За кордон я втікати не планувала.
