Понад 168 років тому було збудовано дорогу Рівне-Корець як ділянку Києво-Брестського шосе. Спочатку її утримували за гроші місцевих дворян, а селяни відробляли на ній трудодні. Згодом поява головної дороги зумовила розвиток сіл, прилеглих до неї, й будівництво Бабинської цукроварні. Понад сто років тому дорогою сполученням Рівне-Корець пасажирів возили Ford, Chevrolet, Škoda і Chrysler.
Це були дуже важкі роботи
За даними дослідника історії села Бабин Тараса Годуна, приблизно з 1853 року по прямій дорозі з Корця на Рівне починають прокладати Києво-Брестське шосе. В архівних справах дослідник натрапив на документи, як це відбувалося:
— У 1853 році дорога Рівне-Корець на відрізку від Бабина до Городища ділилася на шість пунктів: Бабин, Антопіль, Корчма Дубова, Біла Криниця, Корчма Шулимова, Городище. І кожен дворянин, землі якого прилягали до шосе, відповідав за його благоустрій і робив це за свої гроші. Зокрема, був наказ взятися за «постройку правильныхъ деревень по существующимъ образцамъ казенныхъ селений». Думаю, що його виконували. Дуже нагадує «потёмкинские деревни», коли «царь чи вєлікій князь» їхатиме по цій дорозі «раз на сто років». Будували, певно, з каміння, але точних даних немає. Селяни раз на тиждень відробляли на будівництві дороги трудову повинність. І конкретно пише, що це були дуже важкі роботи.
Шосейна, бо так називалася головна вулиця Рівного
Будівництво відтинку Рівне-Корець на Києво-Брестському шосе завершують у 1858 році, й 19 квітня його відкривають для проїзду. За даними з «Журналу Міністерства шляхів сполучення» за 1858 рік, його протяжність майже 64 версти, це приблизно 68 кілометрів. У Рівному ділянку Києво-Брестського шосе проєктували по головній вулиці, звідси й тогочасна її назва — Шосейна. За картами другої половини ХІХ століття, зі слів дослідника Тараса Годуна, можна простежити, що ділянка Рівне-Корець на Києво-Брестському шосе майже ідентична сучасній на Київ-Чоп:
— Навіть міст у Горбакові — там само. І вона була вузенька, на фото Бабинської цукроварні видно, як коні їдуть цією дорогою. Узбіччя траси засадили дубами, їх, за усними згадками жителів Бабина, позрізали при радянській владі, десь у 50-60-х роках. А трохи північніше від сучасного перехрестя Гориньград-Глинки була корчма Дубова, такий собі тогочасний кемпінг, щоб зупинитися, переночувати. Нема даних, який вигляд вона мала, але цікаво, що у сповідній відомості вона записана як окремий населений пункт Корчма Дубова з трьома чи чотирма жителями. Зрештою, нова дорога дуже змінила розвиток розташованих на ній сіл. А в Бабині, завдяки Києво-Брестському шосе, постав цукровий завод. Його заклали на початку квітня 1913 року, а запустили того ж року восени.
Найранішу з відомих світлин Бабинської цукроварні Тарас Годун знайшов у польському часописі 1930-х років.
З Києво-Брестським шосе пов’язане не лише будівництво заводу в Бабині, а й така історична подія, як планування оборони Рівного військами УНР від більшовиків у 1919 році:
— У Бабині при цукрозаводі мали розмістити головний шпиталь і прокласти логістику до нього від Шубкова, Вільгора, Гощі, де українці тримали оборону. Тому що траса була стратегічною для більшовиків. У мемуарах Олександра Даїна є план-мапа евакуації хворих та поранених. Але через внутрішні суперечності військово-політичних керівників цей план не вдався.
Потрібен дозвіл, бо Корець був прикордонним містом
У 1920-1930-х роках, за даними Тараса Годуна, на відрізку Рівне-Корець Києво-Брестського шосе запустили автобусні маршрути — курсували тоді Ford, Chevrolet, Škoda і Chrysler.
— Найпопулярнішим, напевне, був маршрут у прикордонний Корець. Мені вдалося віднайти дозвіл на перевезення маршрутом Рівне-Бугрин, наданий для польської компанії «Автобус Рух» і технічні характеристики автобуса Chevrolet LQ 1929 року випуску, вага — 1 500 кілограмів, категорія D. А також інструкція з правопису марок Chevrolet, Dodge та Chrysler. У документах про маршрути з Рівного в Бугрин через Бабин також згадується про розбиті дороги, які були не ремонтовані, — розповів дослідник історії Бабина.
У зверненні керівництва Бабинської цукроварні до рівненського повітового старости йшлося про отримання дозволу на пересування власним автомобілем Stoewer, н/з WL 30372, щоб перевозити людей і товари з Бабина до Рівного та далі до Луцька і з Бабина до Корця. Аналогічні дозволи були в цукровні на Ford та Chewrolet. Бо це прикордонна зона, й навіть щоб їздити кіньми на базар до Рівного, всі зобов’язувались мати офіційний дозвіл, пояснив Тарас Годун.
Більшовики, а згодом і німці відступали цією дорогою
У 1939 році Києво-Брестським шосе на Рівненщину наступають більшовики:
— Прийшли, захопили Рівне, а в 1941 році сюдою ж і втікали. Де Чорні Лози раніше були, це між Бабином і Дмитрівкою, в полі відбувся танковий бій, епізод битви Луцьк — Броди — Дубно. Німці вже взяли Рівне, й радянські війська дуже швидко цією трасою втікали. Під час швидкого відступу знищили обладнання цукрозаводу та збили димар. Вже згодом радянська пропаганда звинуватила у цьому німців. А з кінця 1943 року сюдою відступали вже німці…
https://suspilne.media/rivne.
Фото надано дослідником Тарасом Годуном, а також опубліковано у Фейсбук у групі Старе місто. Рівне історичне.
