Легендарна фортеця ХІХ століття, яка пережила дві світові війни, кілька штурмів та навіть Брусиловський прорив, тепер програє битву з часом та байдужістю. Частина мурів Тараканівського форту не витримала аварійного стану та обвалилася .
Один фрагмент стін знаменитої оборонної споруди поблизу Дубна зазнав руйнування. Про це повідомив старший викладач Київського національного університету будівництва і архітектури Андрій Швачко . Унікальна пам’ятка фортифікації, яка роками притягувала туристів та поціновувачів містики, буквально розсипається на очах.
Споруда, що не мала аналогів
Тараканівський форт (також відомий як Дубенський форт або Нова Дубенська фортеця) розташований за три кілометри від Дубна та півтора кілометра від села Тараканів, неподалік траси Київ — Чоп . Його зводили наприкінці ХІХ століття для захисту західних кордонів Російської імперії. Головним ідеологом будівництва став видатний військовий інженер-фортифікатор Едуард Тотлебен — герой оборони Севастополя .
Споруда має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні її оточує глибокий рів із земляними валами, укріпленими потужними стінами. У центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом . Особливістю конструкції стало застосування у будівництві новітнього на той час матеріалу — бетону .
Форт був добре озброєний та мав численний гарнізон — у казематах могло розміщуватися до 800 осіб . У 1899 році там вже були електроосвітлення, телеграф і телефон, а також водопровід і каналізація з піччю для спалення нечистот .
Бойова історія та занепад
Попри потужність, форт рідко захищали ті, хто його будував. Під час Першої світової війни у червні 1915 року російські частини відійшли з форту після короткого бою, підірвавши частину укріплень . Австрійці зайняли фортецю майже без бою .
Влітку 1916 року під час Брусиловського прориву російські війська штурмували власний же форт. У тих боях загинуло близько 200 австрійських солдатів, чиє кладовище досі розташоване поруч . У 1920 році тут тримали оборону поляки, відбиваючись від армії Будьонного .
Під час Другої світової війни на території форту німці облаштували склади боєприпасів . У повоєнні роки радянська влада використовувала каземати для зберігання майна, але через надмірну вологість від цієї ідеї відмовилися .
На межі зникнення
Офіційно форт досі перебуває на балансі Міністерства оборони України, але фактично є закритим та аварійним об’єктом. Стіни, колись вкриті витонченою червоною цеглою, тепер поросли деревами та чагарниками, кладка обсипається, а в темних сирих казематах панує тиша.
Нинішнє руйнування чергової частини стін стало черговим сигналом про те, що унікальна пам’ятка може зникнути назавжди. Фахівці вже давно б’ють на сполох: форт потребує негайної консервації та реставрації. Проте, схожих аналогів цій споруді у країнах Європи майже немає, і втратити її буде непробачною помилкою.
