Анна Хлістунова: «Так хотіла бути призеркою, що не помітила, як перемогла»

2431 0

Ми у соцмережах:

Анна Хлістунова: «Так хотіла бути призеркою, що не помітила, як перемогла»

Для усього рівенського спорту виступ вихованки СДЮШОР з плавання Анни Хлістунової на чемпіонаті Європи у Будапешті став справжньою сенсацією: 18-річна спортсменка не просто найшвидше пропливла 100 метрів брасом, а й показала найкращий результат європейських чемпіонатів на цій дистанції. За один день Аня стала «зіркою» — її інтерв’ю показали ледь не всі телеканали, ЗМІ вже порівнюють її спортивний шлях з Яною Клочковою. Тренер нової чемпіонки Світлана Волошина каже, що до цієї перемоги вони йшли 14 років:

— Ми познайомилися, коли їй було три роки — я працювала у садочку, який Аня відвідувала. Саме там вона пізнавала ази плавання. Коли я перейшла працювати до басейну, сказала: «Аня, пішли зі мною». Тобто ми разом вже чотирнадцять років. Це дуже довгий і нелегкий шлях. Два роки доводилося змушувати до занять, бо вона місяць ходила, потім кидала. Якось їй не таланило, часто не було ніяких стимулів — Анна вже два роки чемпіонка України, але жодної копійки не має, хоча інші плавці отримують зарплатню. Вона іноді мені казала: «Я нічим не зацікавлена». Постійно тільки гроші вкладає, за свій рахунок на змагання їздить, та й басейн зовсім не пристосований для повноцінних тренувань. Тобто, все було і залишається на ентузіазмі. Але від початку я учням казала: «Я плавати не вчу, у мене є програма мінімум — чемпіон України, та максимум — Олімпіада». Так і працюємо. Добре, що це все було не дарма. Перемагати Анна почала з дитячих «Веселих дельфінів», потім був чемпіонат України. Тепер ось новий етап. — Як відбувалася підготовка безпосередньо до чемпіонату Європи? — Відбір відбувався на чемпіонаті України, який Аня виграла у «комплексі», а на дистанції 100 метрів брасом була третьою. Після цього під керівництвом Сергія Воронцова, який є тренером збірної, відбувалася підготовка безпосередньо до європейських стартів. — Що ви відчували під час виступу? — Дивилася заплив перед телевізором з секундоміром. Я, звісно, завжди вірила в те, що Аня — спортсменка високого класу й постійно їй наголошувала, що вона має бути першою. Вона тільки посміхалася. З одного боку я сподівалася на вдалий результат, з іншого — спорт є спорт, суперники на таких змаганнях дуже сильні. Я непокоїлася, щоб Аня психологічно не «перегоріла» — вона ж на дорослому чемпіонаті вперше! Але я відчувала, що якщо не перше, то хоча б одне з призових місць дівчина візьме. Чемпіонка Європи Анна Хлістунова після повернення в Україну тільки те й робила, що спілкувалася із спортивними чиновниками та журналістами: — Перше, що я пережила — це шок. Коли усі питають, як ти це змогла зробити, я не знаю, що сказати, всі свої відчуття не можу передати. Дуже хотіла бути «в призах», вставила в очі по п’ять копійок і попливла. Так хотіла бути другою чи третьою, що не помітила, як перемогла. Після дотику я подивилась на результат і мені здалося спочатку, що я третя. Але коли на табло висвітилося моє прізвище, тоді вже все зрозуміла, що я — чемпіонка Європи. — Незвично бути популярною? — Мені зараз дуже важко. Я не звикла до такої уваги до себе — камери, інтерв’ю, привітання. Дається все це мені нелегко. Але приємно, що зустріли шикарно, було дуже багато квітів. Пообіцяли, що буду на першій сторінці журналу «Спорт-Арена». А лише приїхала додому, одразу, майже вночі пішла до подруг. Нарешті змогла нормально одягнутися, а то тільки спортивні костюми… — Що будеш робити далі? — 12-13 серпня у Гамбурзі комерційні старти. Восени чемпіонат Європи на короткій воді, який для мене буде дуже важливим. А крім того, буде багато інших комерційних змагань — Нью-Йорк, Женева тощо. У травні наступного року чемпіонат світу у Мельбурні. А потім головний старт, до якого й готуються на усіх цих турнірах — Олімпійські ігри. — А як щодо навчання? — Я закінчила сусідню зі спортивною 25-ту школу. Зараз перейшла на другий курс педагогічного факультету РДГУ, спеціальність «фізична культура і спорт» — буду вчителем фізкультури. — А як батьки ставились до заняття спортом? — У мене батьки теж спортсмени — мама займалася легкою атлетикою, а батько теж плавав. Щоправда, мама була проти плавання, казала, що це дуже важкий вид спорту.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також