Щастя в грошах, але тільки якщо у твоїх сусідів їх менше, з’ясували британські вчені. Незважаючи на значне зростання життєвого рівня британців, відзначене за останні 40 років, матеріальна перевага над сусідами і друзями досі залишається головним мотивом для заробітку.
У гонитві за грошима люди все більше працюють, щоб виплачувати житлові позики і підніматися вгору соціальними щаблями. Однак сучасний автомобіль, великий будинок і добре оплачувана робота роблять людину щасливою тільки у випадку, якщо навколишні люди менш заможні. У зв’язку з цим британці стали жертвами хронічного незадоволення, з’ясував доктор Кріс Бойс, спеціаліст факультету психології Варвікського університету. Британська комісія зі справ домогосподарств протягом семи років опитала понад 10 тисяч осіб про те, наскільки щасливими вони себе почувають. Відповіді на ці запитання порівняли з даними про їхні доходи. Аналіз відповідей дозволив зробити висновок, що найвище щастя — це бути багатшим за сусідів. Дослідження, назване «Гроші і щастя: відносний рівень доходу, а не його розмір, впливає на задоволення життям», було написане в співавторстві з професором факультету психології Варвікського університету Гордоном Брауном і доктором Саймоном Муром з Кардіффського університету й опубліковане в журналі «Psychological Science». ”За останні 40 років наші автомобілі стали швидшими, але в наших сусідів — теж. Якщо в тебе не найбільший будинок або не найшвидкохідніший автомобіль в районі, це не дає тобі такого високого емоційного заряду, як у випадку, коли таких речей більше ні в кого немає», — відзначив доктор Бойс. І навіть якщо ти заробляєш мільйон фунтів стерлінгів на рік, це не зробить тебе щасливим, якщо твої друзі заробляють по два мільйони. Таким чином, люди, що деруться догори соціальними щаблями, керуються бажанням не відставати від інших. Нескінченна гонитва за зростанням добробуту приводить до збагачення суспільства, але воно від цього не стає щастливішим. Так що щастя не в грошах і навіть не в їхній кількості, а в перевазі над іншими. Тому дослідження порушує питання, чи корисне для країни постійне прагнення до економічного зростання.
