В кримінальну історію Рівенщини ця шістка потрапить під назвою «банди Раєвського». Хоча її ватажок на лаву підсудних так і не потрапив, бо не дожив до цього часу, апеляційний суд області його спільників у вівторок покарав. А зробила це одна із найдосвідченіших місцевих суддів Ольга Міщенко, яка головувала на процесі.
Розпочали «кар’єру» із вбивства Корженевської Це було у червні 2000 року. Чоловік привіз на вулицю Дубенську в Рівному джерельну воду, яку замовила йому Наталія Корженевська. Дорогою їй зателефонував, жінка відповіла, що буде вдома і його чекатиме. Вона була пунктуальною і завжди дотримувала обіцянки. Машина пані стояла біля будинку, але коли чоловік подзвонив, двері Наташа йому не відчинила. Здивувавшись, спустився у двір. Набрав її номер знову. Ніхто слухавки не підняв. І підняти не міг, бо в квартирі Корженевської у ту мить були бандити. Вони катували жінку, відрізали їй вухо, щоб сказала, де заховані гроші. Завжди обережна рівнянка сторонніх у свою оселю не впускала. Цього разу вона відчинила двері 61-річному Борису Раєвському, якого добре знала і не мала жодних підстав його боятись, адже разом валюту купували-продавали, навіть на кількох урочистостях у спільних знайомих бували. А він привів із собою в оселю дружків. Забрали 15 тисяч доларів та золотих прикрас — ще на 500 і зникли. А той, хто привозив воду Корженевській, все ще її чекав. Він бачив, як з під’їзду виходили бандити, проте не подумав, що ці люди хвилину тому вбили його клієнтку. Залишив воду в сусідів і поїхав у своїх справах. Прикрите ковдрою тіло мертвої матері, в якому убивця залишив ножа, знайшов син Данило. Саме його міліція спершу затримала за підозрою у причетності до вбивства Наталії та помістила в ізолятор. Зрозумівши, що помилились, відпустили на волю. Бандити тим часом на вулиці Тихій у Рівному, де мешкав Раєвський, виручене розділили, а потім поїхали відпочивати на море. Старший слідчий прокуратури м.Рівного Андрій Джус повідомив журналістам, що вони відпрацьовують дві версії — вбивство скоєне з метою пограбування або з метою помсти. Врешті-решт друга версія відпала. Наталія раніше працювала секретарем-діловодом в одній з військових частин, коли звільнилась із війська, почала возити з Польщі товар, потім була посередницею між фірмами та людьми, які шукали роботу за кордоном, зокрема, у Португалії, мала справи з відомими валютниками — братами Снікерсами. Вдалим її життя назвати не можна: щойно почала займатись валютними операціями, як на неї було скоєно кілька нападів. І останній був також з метою пограбування, проте рідні загиблої — іншої думки. — Наталю вбили на замовлення бандита на прізвисько Дрижик, який був винен Наташі чималу суму доларів, а віддавати борг не хотів. Він перебуває зараз в Італії, нічого, Бог все бачить, отож його неодмінно покарає, — скаже згодом журналістам мама вбитої Наталії пані Людмила.
Насолоджувались муками жертв Після вбивства Корженевської, яку банда охрестила Сєдой, вони зовсім розперезались. Скоїли ще кілька розбійних нападів, нещадно б’ючи жертв та зачиняючи їх у підвали. Оселю одного з багатих рівнян здав дружкам Андрій Терещенко, який раніше був у господаря охоронцем. Пригрозивши вбити доньку, забрали золотих прикрас з діамантами та сапфірами на понад 200 тисяч гривень, 3 тис. доларів, 4 тис. марок та «Ауді-А6». Бандити скоїли ще кілька нападів на оселі людей, в яких, за їхньою інформацією, були чималі гроші. «Відвідали» оселю і керівника фірми «Генріх», де вбили пса та відібрали у господарів гроші. Вбили Ніну Верес у Березному, яка торгувала меблями, підстрелили її сусіда, який саме в той час зайшов у гості. У бандитів за арсенал зброї відповідав Андрій Томкович. Її було чимало: пістолети ТТ та М-57, пістолет-кулемет «Скорпіон», обрізи рушниць, гранати, кастети, радіостанції, прилади для відлякування собак. Він виготовив дружкам глушники для зброї. Отримавши інформацію про те, що дубенчанин Артур Марчук займається автомобільним бізнесом, скоїли напад на його оселю. Дружині прострелили ноги, вона своїм тілом закрила маленьку дитину, щоб врятувати їй життя. Побили нещадно її батька, а Артура смертельно поранили. Під час сутички отримав поранення в ногу один з бандитів. Обох відвезли у військовий шпиталь. Їх навіть один лікар лікував. Артур помер, бандит залишився живим. Тодішній начальник облуправління міліції Анатолій Француз був страшенно обурений тим, що лікар не повідомив міліції про підозрілого пораненого, якби це зробив — банду викрили б значно раніше. Шістку бандитів затримали у лютому 2002 року. Криївку зброї знайшли у селі Великий Олексин Рівенського району. Подробиці затримання гурту ні прокуратура, ні міліція пресі не розповіли, обмовились лише, що операція з затримання була блискавичною. Тодішній начальник управління боротьби з організованою злочинністю полковник Ігор Хоній лише подякував громадянам, які «допомогли розкрити цей злочин», не називаючи їхніх прізвищ заради їхньої ж безпеки.
Приречений на смерть 61-річного Бориса Раєвського, пенсіонера, оперативники називатимуть ватажком цієї банди. Та чимало його однокласників, які телефонували до нас у редакцію, розповідали, що він розумна та освічена людина. Більшість так і не повірила, що він міг жити подвійним життям, проте спільники стверджують, що саме Раєвський був мозковим центром їхньої банди. Після затримання міліцією він був небагатослівним, не раз давав зрозуміти, що зневажає тих, хто його впіймав, і говорити з ними не має бажання. Він помер від невиліковної хвороби, так сказали журналістам. Його смерть була вигідною багатьом, бо у мерців є одна перевага перед живими: вони нікому й нічого не можуть розповісти. Інші кажуть, що Раєвський був із самого початку приреченим на смерть, бо так знахабнів, що обікрав… своїх, тобто простягнув руку до каси місцевого «общака», а такого ще ніколи й нікому кримінальний світ не прощав. Ми запитували багатьох правоохоронців, які займались цією бандою, чи це правда. Одні втрачали одразу здатність розмовляти, інші загадково «віднікувались». Як би там не було, але ні коштовностей, ні грошей, які бандити відбирали у своїх жертв, повернути потерпілим не вдалося. Вони ніби у воду канули. Коли пресі оприлюднили інформацію про те, що один з бандитів попросився, аби його відвели у церкву, бо хоче поговорити із священиком, підозра впала на Раєвського, подумали, що це він хоче покаятись у гріхах. Журналісти помилились, ватажок каятись не збирався, у священика побував Андрій Томкович — його «ліва рука». Гріхи йому священик відпустив. Апеляційний суд Рівенської області засудив цього тижня: Андрія Томковича на довічне позбавлення волі, Руслана Гузоватого — до 15 років позбавлення волі, Андрія Терещенка — до 11 років позбавлення волі, Олександра Коваля — до восьми з половиною років позбавлення волі, Володимира Михальчишина — до шести років позбавлення волі . Їм дали місяць часу на оскарження вироку.
