Уздовж Басівкутського водосховища ще можна знайти вільні береги, хоч земля тут надзвичайно приваблива для забудовників. Та, схоже, ненадовго. Ще рік тому місцеві помітили, що в районі плавнів Усті потрохи з’являється будівельне сміття — невеликими обсягами, але періодично. А нещодавно, кажуть, «виріс» ще й стовпчик з оголошенням про прийом таких відходів.
І хоча будівельної техніки на місці поки не видно, активісти уже б’ють на сполох — щоб потім не було запізно. Пояснюють, що плавні є природним фільтром — через нього вода з Усті потрапляє уже до водосховища.
Юрій Ойцюсь, засновник етнопарку «Оствиця», що розташований неподалік:
— Це заплава річки Устя, знаходиться на південному виході з міста. Вода тут — чистенька. І тут два лиха: забудовники і браконьєри. З браконьєрами ми трохи воюємо — ріжемо їм сітки, «павуки». Із забудовниками складніше. Якщо сюди звозять будівельне сміття, це може означати підготовку до будівництва: чого саме, нам поки невідомо. Так само не знаємо, хто за цим може стояти. Та рівняни мають знати: якщо не буде плавнів, то і річки в місті не буде. Як зберегти унікальну екосистему, де живуть багато птахів та тварин? На цьому місці можна створити заповідник або національний парк площею 40 га, якби на те була політична воля міської влади.
— Наразі представники ДАБК фактів будівництва чи виконання будівельних робіт не виявили на тому місці, куди вказували. Мав розмову з Юрієм Ойцюсем, він знайде час і ще раз виїде з фахівцями на те місце, яке його бентежить. Ситуація під контролем.
Віктор Шакирзян, в.о. міського голови Рівного:
— Виїжджали: там є приватні ділянки, але там немає ніяких забудов, нічого. Тобто хтось просто скинув будівельне сміття. Ми подзвонили власнику і попросили, щоб він впорядкував свою територію і тримав її у належному стані.
Богдан Єфімчук, рівнянин, ще пам’ятає рівненські плавні іншими:
— Я прожив коло цієї річки більш як 65 років. І навіть за моєї пам’яті річка була не такою, як зараз. Ви повірите, що в часи мого дитинства було майже неможливо знайти кілька очеретин зробити стрілу для лука. Більшість берегів річки виглядали як газон на футбольному полі. По цій траві зміїлась дуже чиста і глибока річечка. Дно подекуди було кам’яним, місцями — піщанка. Береги декілька разів за літо косили. Крім того, корови «косили» і удобрювали їх щодня, а корів було дуже багато. По цілому цьому березі росли купи велетенських осокорів та верб. Отам, де минати Новий Двір, вціліло декілька...
Перший удар по річці був від цемзаводу, котрий в 50-х роках почав скидати в неї теплу воду з енергопоїзда. Потім включились стічні води Здолбунова і Квасилова. А перед тим, в 1965 році, завершилась реконструкція ставу в Басовому Куті. Рівень води підняли майже на метр. І все. Течія сповільнилась. Чисті, сухі береги пішли під воду. Десь взявся очерет. Ще між Корнином і Квасиловом в 1964 році спрямили русло. І річка пропала. Почало нести з водою гидке жабуриння. Русло заростало. Через безсніжні зими пропали весняні повені. Вони раніше промивали русло до піску. Під новодвірським мостом тоді була глибина 8 метрів, сам мотузком з гайкою міряв. Зараз там води може по пояс... Ох, багато ще хочеться написати. Шкода тільки земснаряда, котрий в ті часи постійно чистив русло річки в верхів’ях ставу. Забирав весь мул, котрий наносила вода...
Олена РАКС.
