Днями новобранці батальйону "Донбас", який у травні звільнив від бойовиків один з районів Донецької області і взяв під контроль тамтешню міліцію, відправляться на схід України, щоб брати участь в антитерористичній операції. Кореспондент "Української правди" побувала в тренувальному таборі батальйону, щоб дізнатися, що то за люди, які добровільно йдуть під кулі і заради чого.
Тренувальний табір батальйону "Донбас", який після трагічного розстрілу добровольців бойовиками ДНР у Карлівці увійшов до складу Національної гвардії, розташовується на території бази внутрішніх військ України під Києвом. Солдати-строковики проходять тут навчання разом з добровольцями, які зголосилися йти воювати на схід. Біля воріт бази нас зустрічає кремезний чоловік у балаклаві з усміхненими іронічними очима.
"Ну, ось я — права рука Яроша, бандерівець Семен Семенченко, приємно познайомитися", — жартує командир батальйону і запрошує зайти. На полі біля списаного вертольота вишикувалися люди — в основному чоловіки старше тридцяти п'яти у звичному "мирному" одязі. Це новобранці, які записалися в батальйон зовсім недавно і зараз проходять початкову підготовку з інструкторами. За словами Семенченка, батальйон на 75% складається з жителів Донецької та Луганської областей, "які реально побачили, що собою представляє "російська весна".
"Її обличчя, — говорить Семенченко, маючи на увазі "російську весну", — це брехня по телебаченню, терор, викрадення людей, виродки, які за гроші вбивають і сіють ненависть, намагаючись зіштовхнути росіян і українців".
"Донбас" народився півтора місяця тому. Його кістяк — сотники самооборони Майдану. Якийсь час батальйон діяв самостійно, а тепер, каже Семенченко, вирішив "легалізуватися" при Нацгвардії, хоча і раніше координувався з силами АТО.
"За свою роботу ми не отримуємо грошей, ми всі — добровольці, — уточнює командир. — Ми хочемо створити нову армію і міліцію і захищаємо не якусь міфічну "хунту" і не уряд України. Те, що відбувається зараз в країні, нам теж не подобається. Але ми боремося за ту Україну, яка може бути. За мрію. Давайте припинимо вбивати один одного, давайте почнемо чути один одного. Давайте викинемо з країни найманців, платних мерзотників і потоки брехні... І домовимося про майбутнє нашої країни".
Сам Семен Семенченко, за легендою, до подій на Майдані був приватним підприємцем — "дрібним крамарем", як його називають в російських ЗМІ. Про нього чого тільки не говорять, навіть що він може відлякувати нечисть.
Він справді неймовірно оптимістичний, але суворий. Семен Семенченко постійно щось вигадує, або хтось придумує для нього, наприклад, днями придумав інформаційне агентство "Україна сьогодні" про новини АТО — в піку агентству Дмитра Кисельова "Росія сьогодні".
Придумав роту "Київська Русь", в яку хоче зібрати громадян пострадянських країн, готових воювати за вільну Україну. Каже, що добровольців з Росії і Білорусі вже близько шістдесяти, але поки що Нацгвардія за статутом прийняти їх не може: спочатку таким охочим доведеться отримати громадянство або посвідку на проживання.
Зупиняю зовсім молодого хлопчину в балаклаві. Він називає себе "Бетменом". Худий, високий, обличчя кольору слонової кістки, світлі очі. Він з Донецька, а всі, хто родом зі східних регіонів, ховаються від журналістів під балаклавою і масками, щоб їх не впізнали на Донбасі. "Бетмен" кілька разів був на Майдані разом з Семенченком, який тоді був сотником самооборони. 13 березня був на проукраїнській акції у Донецьку, більше того — в тому самому автобусі, в якому загинув активіст Дмитро Чернявський.
"Чому ти вирішив воювати в своєму рідному регіоні? Адже, можливо, доведеться стріляти по знайомих, людях, з якими ти в одному місті жив", — цікавлюся у "Бетмена".
"Я хочу відстояти свій регіон, хочу гуляти по своєму місту спокійно, знаючи, що там буде порядок, — відповідає він. — Мені просто хочеться повернутися додому, в мирне тихе місто".
Коли на Донбасі почалися заворушення після анексії Криму, "Бетмен" посварився з рідним братом, який дотримується проросійської позиції: "Ну, коли-небудь він зрозуміє, що був неправий. Багато хто не розуміє, що коли вони бігали з прапорцями, то зароджували цю війну. Нікого ж насправді не вбивав "Правий сектор". А тепер доведеться вбивати чеченців, які навіщось прийшли на нашу землю".
Повз нас проходить група чоловіків, старших за "Бетмена". У них в руках товсті пластини від бронежилетів. "Ось дивіться, ми провели випробування, — доповідає один з них Семену Семенченку. — Німецька пластина реагує нормально, а українська — подивіться як". Чоловік демонструє величезну дірку, пробиту в пластині вітчизняного бронежилета. "Не можна нашим хлопцям такі носити. Не можна", — каже він.
У наметовому таборі батальйону "Донбас" стоять намети не тільки з українськими прапорами. Є, наприклад, азербайджанський і грузинський. Грузин на прізвисько "Доберман" — герой багатьох телесюжетів. Він був під Карлівкою. Вижив. "Доберман" — досвідчений боєць. Каже, що воював під час грузинсько-осетинського конфлікту і в Іраку. "Розумієте, хтось повинен воювати, а хтось пекти хліб. Ось я вмію воювати. Війни не боюся. Я роблю це заради своєї сім'ї та своєї землі, заради вільної України. І грошей за це не отримую, мені не потрібно. Знаєте, в цьому батальйоні унікальне ставлення до людини, тільки заради цього варто тут перебувати", — розповідає грузинський боєць за вільну Україну.
Бійці "Донбасу" не отримують зарплати. Нізвідки. У держави не вистачає ресурсів забезпечувати Нацгвардію і армію. Батальйону допомагають люди, які регулярно переказують гроші на їжу, одяг і спорядження. Всі бійці одягнені та взуті. На них — бронежилети і нові каски.
Інструктори теж працюють безкоштовно, як каже Семенченко, "за ідею". В основному це колишні військові, патріоти, які мають бойовий досвід, офіцери спецпідрозділу "Альфа".
Ми розмовляємо з чоловіком середніх років, киянином, що називає себе "Лексом". Сидимо на лавочці, прямо перед стрільбищем, де перший набір батальйону тренується зі стрільби з автоматів. На цілях зображений персонаж з лицем кавказької національності.
"Чому ви вирішили піти добровольцем в батальйон?" — запитую. "Мене дивує, чому в інших немає бажання йти", — спокійно відповідає мій співрозмовник. "Лекс" регулярно ходив на Майдан, допомагав медикаментами, їжею і грошима, як і багато киян. Коли революція закінчилася, а на сході почалася війна, він записався в батальйон "Донбас". "Після Майдану бізнес повстав, треба було рятувати схід, от я і пішов воювати, — каже "Лекс". — На мою особисту думку, ми воюємо з найманцями і криміналітетом, який завжди контролював тут фінансові потоки. А очолює це все Партія регіонів і комуністи. А люди... Люди просто хочуть жити краще. Але вони обдурені і дезінформовані".
"А в чому різниця між Майданом і тим, що зараз на Донбасі відбувається? Адже це теж повстання народу", — вступає в розмову журналіст з Росії. "Різниця велика, — відповідає, не ніяковіючи, боєць. — На Майдані були жовто-блакитні прапори, люди піднялися проти корупції і за те, щоб у нас все було добре, як у Європі. А тут — російські триколори й ідея відділення від України, переходу до складу іншої держави. А це вже, наскільки мені відомо, карається законом".
До нас підходить всюдисущий Семен Семенченко: "Знаєте, який найбільш популярний на Донбасі анекдот? Володимир Володимирович, ви говорили, що прийде "Правий сектор" і настане пі...ц. Так-от, пі...ц настав, а де "Правий сектор?". "Так-от, — продовжує, відсміявшись,"Лекс", — я був у Карлівці, коли там відбувався бій. І познайомився з хлопцями з Донбасу. Я переконався, що все зробив правильно, коли прийшов у батальйон. Схід — це реально наша земля, і хлопці там справді молодці".
